...Наступає вечір перед Великоднем, чисто, затишно в кожній хаті; де є старенькі люди, вони запалюють перед іконами лампадки, всі говорять впівголоса, по хаті розносяться пахощі від пасок, пирогів з абрикосовим, вишневим, сливовим варенням, з сиром, корицею. Готуємо кошики, куди складаємо все на освячення, покриваємо вишиваним рушничком або серветкою. Кожна господиня в минулих часах завжди старалася сама вишити такий рушничок, а в наші часи його можна і придбати, тому й хочу познайомити всіх із великодніми рушничками однієї жінки з Яворівщини, що на Львівщині.
Читайте також: Великдень в Україні 2019: дата і традиції
Багато років займається вишиванням у Яворівському осередку народних майстрів "Яворівщина" досить знана майстриня – Марія Солига. Яка народилася у родині, де жінки займалися щоденними турботами, як і скрізь по Україні. До вишивання, в'язання, шиття привчалася з малих літ в родині, біля мами, тіток. В кожній родині росли дівчатка, які змалечку вчилися вишивати, бо треба замолоду приготувати собі придане, тому вони і придивлялися до старших. Біля них вчилися всьому, бо в майбутньому ставали невістками жінками-господинями. Уважність, точність, обережність, швидкість руху набувалися з досвідом.
В її родині залишилася незліченна кількість прекрасних тканих і вишитих вжиткових речей, одягу, якими користувалися і сьогодні користуються щодня. В цьому я переконалася буваючи у відрядженнях на Яворівщині. Можете переконатися у якості вишитих нею речей, відвідавши музейні ярмарки, які проходять на території Національного музею народної архітектури та побуту України в місті Києві. Туди пані Марія приїжджає щороку, бо вже має своїх шанувальників: поціновувачі приходять спеціально прикупити, порадитися, відшити, відфотографувати серветки, доріжки, "пасхальні", "великодні" рушнички, оздоблені скатерки різних розмірів.
Інколи майстриня привозить вироби, які їй замовляли по телефону чи на минулій ярмарці в музеї. Кожен вишитий виріб панія Марії можна бачити на виставках у Києві, Львові, Бєлгород-Дністровську, Одесі, Чернівцях, Трускавці, Вроцлаві, Кракові, Гданську, Любліні, а також в Угорщині. Вишиті речі прикрашають щоденний побут українців, який сьогодні творимо завдяки власним естетичним потребам.
Пропоную на Ваш розгляд декілька вишитих пані Марією серветок, великодніх рушничків, які можна використати у Великодні дні. Вишиті яворівкою, хрестиком, виколюванням, низинкою, лиштвою, має у своєму доробку кілька десятків технік із вишивання, шиття. Орнамент підбирає такий, щоб для кожного випадку життя малюнок був найбільш доречним. Ними покривають кошик, приготовлений для освячення у Світлий празник Христового Воскресіння. Це свято багате на церковно-обрядові звичаї, символи.
Читайте також: Вербна неділя 2019: дата та історія святкування
Краї, в яких народилася пані Марія, раніше паску в церкву ніс у святочному рушнику чи скатертині тато, а господиня – в кошик вкладала сир, масло, сіль хрін, свічку, сало, шинку, ковбасу. У дітей теж були кошики з маленькими пасочками, "котрийсь дітвак (дитина) ніс солянку прикриту, друга несла кошарик із лупленими вареними яйцями, писанками. Марія Солига каже, що кошик прикрашали барвінком, "шушпаном" і накривали вишитим рушничком розповіла.
Освячення великодніх кошиків на Закарпатті
Відшиває пані майстриня свої і давні орнаментальні мотиви із бабусиного шиття, вміло компонує їх, переносячи на серветки, рушники, для яких характерний геометричний орнамент, рослинно-геометричні мотиви квітів. При розгляді окремих елементів і мотивів рослинного орнаменту вражає фантазія вишивальниці, яка перетворює реальний рослинний світ на своїх виробах. Соковита, а інколи стримана гама кольорів в поєднані з відповідно технікою вишиття передається нею дуже вдало. А цього майстер досягає лише тоді, коли вільно володіє і технікою шиття і кольором.
З'явився ще один майстер, барвистий самоцвіт, на широкій ниві мудрої народної творчості.
Ще і в наші дні, дивуємося перебуваючи у відрядженнях, коли в хатах (частіше в сільських) зустрічаємо вишиті і виткані вжиткові речі. А раніше в таких будинках виростали століттями покоління людей на цій землі. І з перших днів життя кожне дитя звикало бачити навколо себе красиві речі – вишиті рушники, скатерки, килими, підвіконня, вілахи ( рядна), розмальовані печі, стіни, різьблені сволоки, гарно прибраний покуть з добрими ликами святих на образах. Мама і все середовище красою і добром (світлом) оповивали душу дитинки з перших днів його народження. Тобто світло формувало душу, тому й у наших людей не тільки вона добра й світла, а і відповідно має гарну вроду. Бо лише світло породжує красу. Біблія наголошує: "Коли ж те світло, що в тобі, є темрявою, то якою великою буде темрява!"
Така краса передавалися нам від старших. Кожна жінка, яка ходила вагітною воліла дивитися на здорових і красивих людей, на гарні речі. Вона вірили, що в неї народиться здорове і красиве дитя – це ті вартості, які лишаються після людини на землі. І до них кожен відносився серйозно, бо знав, що душа його вічна. Усі розуміли відповідальність за чистоту, духовні якості свого роду.
Читайте також: На Закарпатті з'явився додатковий вихідний у квітні – на католицький Великдень