Цього року Ригу було обрано культурною столицею Європи у 2014 році. У зв'язку з цим в країні було запроваджено низку культурних програм і заходів. Крім того, наступного року Латвія буде президентом Ради Європейського союзу.

Факт того, що Рига є культурною столицею Європи говорить про те, що наша країна і столиця досягли такого рівня, що інші країни Європи проголосували за такий вибір. У 2004 році ми стали країною ЄС, пройшло 10 років, ми вже досягли певного рівня і можемо такою складовою, як культурна столиця себе показати, – каже Аргіта Даудзе.

З моменту вступу Латвії у ЄС пройшло 10 років і вже є позитивні зміни, як у самій країні, так і в людях.

Ми отримали європейську систему цінностей і менеджменту. Багато хто вже сьогодні можливо й не цінують важливість цього, тому що звикли. Нормальне життя, свобода слова і особистості – це звична річ, ніби це сталося само по собі, – каже посол.

Вона розповідає, що за покращення життя довелося важко попрацювати. Не легко було позбавлятися старих, ще радянських, звичок. Радянська система проникала в кожну клітинку і кожна людина заради змін на краще, мала почати з себе. І тільки тоді можна було змінювати державну систему і менеджмент.

Найскладніше було звикнути до того, що кожен має відповідати сам за себе, за свої дії і це є як правом, так і обов’язком. Робота на благо суспільства є роботою на благо собі. І до цього раніше чи пізніше кожна людина приходить. І ця індивідуальна робота над собою не закінчується ніколи, – стверджує Даудзе.

Історичний досвід країни і суспільства, які пережили дві окупації у 20 столітті вплинули на менталітет людей. Латиші не сприймали чужу владу, але в той самий час люди пристосовувались. Хоча в глибині душі зберігали бажання жити інакше, не сприймали на 100% режим, який був нав’язаний, ані нацистський, ані радянський.

Вдалося відродити і мову. Через депортацію, фізичне знищення, окупаційний режим і примусову русифікацію, латиська мова стала входити у меншість.

Коли ми відновлювали нашу державу, ми розуміли що відроджуємо і мову. Через русифікацію і свідоме знищення латиської мови, була небезпека зовсім її втратити. Тому, коли ми відродили країну, єдиною державною і офіційною мовою стала латиська, – каже посол Латвії в Україні.

Вона розповідає, що цей шлях був не простий. Багато людей, які опинилися в Латвії за радянських часів, сприйняли це нормально і почали вчити мову, але були й такі, які вимагали зробити другою державною мовою – російську.

Для тих, хто хоче вчити латиську мову, було і зараз є багато державних програм. Але був момент, коли почалися рухи за встановлення другою державною російську мову. Прибічники цього наводили як аргумент велику кількість російськомовного населення. Але я вважаю, що такі рухи були занесені ззовні. Більшість населення їх не підтримали, – розповідає Даудзе.

Також у Латвії було введено окрему програму для отримання громадянства. Тепер це не автоматична процедура, а свідомий вибір людини. Кожен, хто хоче стати громадянином Латвії, має пройти певну процедуру.

Треба скласти іспити зі знання історії та мови. Це обов’язково для тих, хто приїхав у Латвію після 40-го року, після окупації. Для тих, хто не хоче це пройти, є поняття – "не громадянин". У людини є документ, який доводить її приналежність до цієї країни, але не в якості громадянина. Єдина різниця між громадянином і не громадянином – це можливість брати участь у виборах, – каже Аргіта Даудзе.