Споруджений в ХІІІ столітті, собор відображає середньовічну християнську культуру в камені. Сучасникам доволі легко уявити, наскільки сильне враження справляла ця вражаюча архітектура на скромних вірян. Цей храм, можливо, найграндіозніше та найвеличніша споруда, яку їм довелося побачити у своєму житті.
Середньовічних міщан дивувала масштабність будівлі, її просторість і майже неймовірна висота склепінь. Як таке можливо? Яким чином стеля може бути настільки високою? Як стіни, у яких безліч вікон, можуть стояти так впевнено?
Однак ніщо не вражало прихожан так, як світло у середині храму. Як гласить Святе письмо, Бог - це світло. Світло заповнювало святиню, переливалось різноманітними кольорами вітражів і, справді складалось враження, що воно священне.
Прочани, можливо навіть не усвідомлюючи того, поклонялися тому, що є об’єктом поклоніння, ще задовго до появи християнства - Сонцю. Якщо ви краще придивитесь до собору, то помітите, що не всі дедалі храму - християнські. Приміром, різьба у камені. Деякі колони оздоблені знаками Зодіаку.
Решта декорацій зображає світ людей. Велетенський жук з головою людини нагадує древньоєгипетського скарабея. А посередині храму - дивовижний лабіринт, який не має християнських коренів взагалі.
Стелі собору ж оформлені у східному стилі. А найпильніші помітять - Шартре зовсім не такий, яким здається на перший погляд.