Звісно ж це не нормально! Вишиванки та інші атрибути мають триматися в правильних умовах у музеях, а не носитися на сцені. Адже це не тільки повага до культурної спадщини, але і можливість зберегти річ якомога довше. До того ж – це прямо заборонено Кодексом музейної етики від ІСОМ (п.2.26).

Цікаво Колишніх одеситів не буває, або чому емігрант до Ізраїлю приїхав на фронт

Національний одяг є одним з найважливіших історичних джерел – первинним доказом того, що "Мої предки були красиві – ворогам на подив і злість". Він формувався протягом багатьох століть, й у кожного народу, та що там, у кожного регіону має своє неповторне індивідуальне обличчя.

До сьогодні в Україні збереглися тисячі вишиванок та інших атрибутів, яким вже понад 100 років. Кожна річ має свого творця чи авторку та неповторну історію створення та володіння. Наше завдання у сучасному світі – зберегти ці цінності для наступних поколінь. Правильно зробити це можна у музеї, де створені для цього усі необхідні умови.

Небезпека сучасної тенденції

Наразі в Україні існує небезпечна тенденція, що здатна спотворити та фізично знищити наші історичні реліквії. Ми поділяємо прагнення наших співгромадян цікавитися та популяризувати українську культуру та одяг. Однак часто це роблять не задумуючись про наслідки та використовують у різних проєктах автентичний національний одяг, якому може бути більше сотні років.

Наприклад, на день вишитої сорочки у 2022 році в одному зі столичних музеїв дозволили відвідувачам приміряти унікальні 100-річні експонати старовинного одягу. У краєзнавчому музеї Черкас у 2017 році гості так само приміряли автентичний одяг. Для зйомок благодійного проєкту "Щирі" українських зірок одягали у колекційні та музейні українські костюми, яким налічувалося десятки років.

Автори історичного фільму "Памфір" більшість одягу пошили спеціально для картини. Дослідниця українського традиційного костюма та фольклористка Марія Квітка розказала, що вони були вимушені використати у кадрі частину автентичного одягу, зокрема кожухів, через нестачу бюджету фільму для пошиття. Вона назвала це вимушеним кроком, хоча й виступила проти використання антикварних речей.

Своїм ставленням до історичних костюмів потішили автори серіалу "І будуть люди", де екранізували часи початку 20-го століття. У картині намагалися якнайкраще відтворити побут та реальність тих часів, тому прискіпливо ставилися до всіх деталей. У стрічці використовували побутові предмети та прикраси, що збиралися по всій Україні. Однак історичні костюми, у які були вбрані персонажі, були пошиті спеціально для зйомок. Для цього над створенням одягу, головних уборів та взуття працювали 6 ательє.

Шкода для здоров'я і для одягу

Блиск софітів, різкі рухи та грим – точно не найкращі "друзі" старовинного одягу. Його не можна вдягати навіть на короткий час, я вже не кажу про годинні зйомки чи спектаклі.

  • По-перше, навіть від розсіяного денного світла вигоряють барвники тканини та орнаменту.
  • По-друге, сама тканина з часом зношується та рветься, а притомна реставрація коштує тисячі доларів і це вже втручання – додавання до автентичної речі чогось, чого в оригіналі не було.

Відмовитися від носіння давнього одягу треба не тільки через практичний погляд, але і через повагу до нашого минулого. Кожна така річ має свою неповторну історію створення та побутування. Це відображення минулого та щасливих і не дуже моментів у житті власників.

Кожна вишита сорочка цінна своєю історією, а не сучасною ужитковою ціною. Це цеглинка нашої культури. Тому треба плекати та поважати минуле одягу. Наразі наше завдання – передати ці реліквії та їхні історії в якнайліпше збереженому стані наступним поколінням, щоб вони ознайомилися з нашою історією наочно.

Бути актором – не просто. Треба вміти не тільки бездоганно вживатися в образ, але і мати гарне здоров'я, щоб не підводити свою команду і не захворіти перед важливим виступом чи зйомками. А на старовинному одязі можуть міститися шкідники та бактерії, адже ми не знаємо, як і де зберігали його раніше, і скільки у нього було власників. Навіть якщо з вигляду одяг чистий, це не означає, що він не містить плісняви, чи інших непомітних "непрошених гостей", які неможливо вивести. Тому вдягати таку сорочку може бути шкідливо для здоров'я.

Чим замінити старовинний одяг

Заміною давньому одягу на знімальних майданчиках та сцені мають бути точні його репліки. Адже історичні фільми чи вистави – це не тільки гарна розвага, але і можливість пізнати щось нове та поринути у минуле. У відтворенні реальних подій важливий кожен нюанс та деталь. Тому одежа героїв є невіддільною частиною цього мистецтва, і до її підбору треба ставитися прискіпливо та відповідально, адже кожен регіон має свої особливості вишивки та крою сорочки. З цим ми дуже детально працювали, коли створили бренд вишиваних сорочок "Витвори".

Ми з моєю дружиною колекціонуємо історичний одяг з 2005 року і маємо понад 1300 унікальних вишиванок та тисячі інших експонатів: взуття, рушники, спідниці та кожухи. З впевненістю можемо сказати, що кожна регіональна локація має свої орнаменти, які неможливо сплутати. Тому костюмерам важливо розібратися у цих особливостях та правильно відтворити одяг тих часів, про які йдеться у творі.

Рекомендуємо Путіна покарають навіть у разі його перемоги: до чого тут приклад Косова

Ми самі не одягаємо одяг з нашої колекції старовини, і не даємо його "напрокат". І це не просто наш вибір, чи "наше бачення" – саме так чинять всі без виключення цивілізовані музеї світу. Адже особисте використання будь-яких експонатів будь-ким — прямо заборонене Кодексом музейної етики від ІСОМ.

Кожнісінька старовинна українська сорочка – може бути цінним експонатом, який свідчитиме нашим нащадкам про історію певної родини та цілого нашого народу. Або ж може стати тимчасовим вирішенням "проблеми реквізиту", порівняно недорогим для кількох необізнаних акторів чи недобросовісних костюмерів, та відтак, катастрофічною втратою для майбутніх поколінь.

Наше завдання зараз – знати наші мистецькі традиції, берегти культурну спадщину, вміти відтворювати за старими зразками та мати сміливість створювати такі нові витвори, за якими років через 100 полюватимуть майбутні колекціонери не тільки в Україні, але і по всьому світу.