Вони працюють! Нові Верховні Судді! І виносять рішення, які по суті дають зелене світло рейдеству та криміналу. Сьогодні я повернусь до теми, яку редакція нашого проекту розслідувань "ЦРУ" відстежує майже півтора роки.
Читайте також: Показуха для президента, або трохи фактів про візит Порошенка на Миколаївщину
За висвітлення конфлікту навколо Братського МПЗ наша редакція взялася не з першого разу. Адже коли до нас вперше звернулись власники підприємства та розповіли, що реєстратори просто без відома господарів внесли зміни до реєстрів та юридично розв'язали руки рейдерам, ми просто не повірили, що таке взагалі можливо в нашій країні. То був початок 2017 року.
Братський МПЗ
Те, що ця історія – не вигадка, а реальність, згодом нам підтвердили у громадській організації "Бізнес-варта", що займається захистом прав підприємців. І все виявилося набагато складніше, ніж здавалося на перший погляд. Ми вже розповідали хронологію, але я нагадаю, як все було, щоб зрозуміти логіку, якою нині користуються наші верховні судді.
Отже, на початку 2017 року у державних реєстрах почали траплятися дива. Маслопресовий завод, який юридично значиться як ТОВ "НЕСТ" раптом перейшов від первинного власника Олега Ільяшенка до рук іншої людини – пана Зайцева. Кількома маніпуляціями в реєстрі. Які здійснила державний реєстратор з Краматорська Катерина Куцен. Які в неї були підстави?
Для будь-яких перереєстрацій потрібні документи – оригінали. В даному випадку – договір купівлі-подажу або ж протокол із відповідним рішенням зборів підприємства. І їй такий документ принесли, але не оригінал, а нібито ксерокопію протоколу, завірену київським нотаріусом. І все – пару кліків мишкою, плюс електронний ключ уповноваженого державою реєстратора – і величезне підприємство вже у власності молодого хлопця – Владислава Зайцева, що працював, до речі, на той час простим автомийником.
А от вже наступного дня він перепродав усе раптово набуте майно фірмі "Юк-нобл", зареєстрованій у Великобританії. Ця реєстраційна дія відбулася вже у Києві, уповноваженим реєстратором Мельниковою. Ну, а далі події розвивались у силовом полі – це захід на територію заводу "тітушок", захоплення підприємства та відчайдушна боротьба реальних власників за своє майно.
Рейдерський захват Братського МПЗ
Важливий і принциповий момент в цій історії – дії реєстратора та документи, на підставі яких вчинялися реєстраційні дії. Отой протокол, що нібито на зборах підприємства було ухвалено рішення про передачу заводу новому набувачу, був відвертою підробкою. А сам реєстратор вносив зміни на підставі ксерокопії, нібито засвідченої нотаріусом. Цікаво, а де був оригінал і чи був він взагалі?
Далі війна за правду почалася по всіх фронтах. І відверте протистояння з загарбниками на місці – у Братську. І не менш запекла юридична війна – порушення кримінальних справ, суди, бюрократична та врешті безрезультатна переписка із мінюстівською так званою антирейдерською комісією. Прорив у справі стався завдяки слідчим, вони довели: оригіналу протоколу зі зборів не існує. Експертиза підтверджує, що наявна в реєстраційній справі копія – звичайна підробка. Нотаріус, який нібито погоджував цей документ, цього теж не робив.
Читайте також: Безпорадність нової патрульної поліції: чому копи дозволяють п'яним мажорам себе принижувати
Завдяки цьому відбити підприємство власнику Ільяшенку вдалося в Апеляційному суді, і ось справа дійшла до найвищої інстанції – Касаційного адміністративного суду. Рішення якого оскарженню не підлягає. Принаймні, в Україні. І от на днях високий суд у складі суддів Яна Берназюка, Михайла Гриціва та Наталії Коваленко виніс рішення у справі. Нестівці наполягали на тому, аби суд визнав дії реєстраторів незаконними. Доказів – більш ніж достатньо.
Але слуги Феміди не взяли на себе такої відповідальності і просто закрили провадження. Аргументи суддів шокували присутніх: мовляв, не туди, ви хлопці і дівчата прийшли. Ваші докази – то не головне. Бюрократія – наше все. Адміністративний касаційний суд не має права вирішувати, кому має належати віджате підприємство, бо це – парафія колег із суду цивільного.
До речі, є ще один важливий нюанс: той підставний набувач пан Зайцев помер за нез'ясованих обставин через кілька місяців після реєстрації. Судитись, по суті, зараз у цивільному процесі й нема з ким. Тож якщо такий казус, то слуги Феміди вирішили, що справу краще закрити взагалі. А якщо хочете, починайте боротьбу із самого початку. Висловлюючись мовою простою, цю справу елементарно злили.
Завод знову юридично у руках рейдерів.Тож вони можуть відкорковувати щампанське. Ми не ще як мінімум півтора роки, доки справу, та навіть у тому ж цивільному суді, доведуть до її нинішнього стану. Але чи стане сил борцям за правду боротись із вітряками? Може, на то й був розрахунок?
Читайте також: Безкарні багатії: чи покарають мажорів, що влаштовують смертельні перегони на наших вулицях
Це сумна історія. І, мушу констатувати, віра у справедливість вже не така сильна як на початку шляху. Та ми не маємо права опускати руки. Боротьба за правду ніколи не буває легкою. Тож – далі буде. Діліться власними думками із нами, пишіть на нашу електронну пошту cru-24@ukr.net.