Астрономи використали два велетенські радіотелескопи: радіотелескоп Westerbork, який спостерігав синій високочастотний радіодіапазон. Та радіоінтерферометр LOFAR, який спостерігав низькочастотний червоний діапазон. Обидва телескопи спостерігали за джерелом радіоімпульсів FRB 20180916B, яке має певну повторюваність.
Цікаво ТОП-7 українських YouTube-каналів про технології: цікаво та корисно
Так виглядають періодичні короткі радіоімпульси, зафіксовані у двох діапазонах / Фото Phys.org
Детальніше про дослідження таємничих радіоспалахів
Вчені припустили, що радіоспалахи FRB 20180916B утворюються у тісні подвійній системі. Періодичність спалахів утворюються комбінацією впливу зоряного вітру та обертання зірок довкола спільного центру мас.
Радіотелескоп Westerbork спостерігав за спалахами з довжиною хвилі 21 сантиметр. А радіоінтерферометр LOFAR "ловив" 3-метрові хвилі.
Обидва телескопи спостерігали за джерелом, роблячи тисячі радіокадрів на секунду. Суперкомп'ютер інтепритував на фотографіях швидкі радіоспалахи.
Чинні моделі прогнозують, що сплески повинні світити тільки синім кольором або, принаймні, там мають тривати набагато довше. Але ми два дні спостерігали за тим, як утворюється більше блакитних радіоспалахів, а потім три дні – більше червоних,
– розповідає автор дослідження Інес Пастор-Маразуела.
Таким чином науковцям довелося робити нові розрахунки, щоб пояснити побачену аномалію. Дивина ситуації була ще й у тому, що раніше ніхто не спостерігав швидкі радіоспалахи з довжиною хвилі, більшою за 1 метр.
Науковці поки точно не розумію, що саме викликає такий здвиг у довжині хвилі та розтягнутість спалаху. Вчені припускають, що це може бути магнетар, який повільно обертається довкола власної осі.