До початку 1970-х років можливість спільного польоту була дуже малоймовірною. Війна у В'єтнамі, Карибська криза, кидання різкими фразами між СРСР та США, критика інженерних рішень та багато інших проблем розділяли дві ядерні держави не лише в космосі. Та все ж, дві наддержави змогли потрохи налагодити відносини та у 1970 році почати переговори про спільний космічний політ.

Цікаво Перший політ космічного шаттла: місія STS-1

Екіпажі та позивні космічних кораблів

Союз-Аполлон
Екіпажі кораблів "Союз" та "Аполлон" / Фото NASA Johnson

Радянський космічний корабель мав позивний "Союз", хоча йому була присвоєна назва "Союз-19". На його борту перебувало 2 члени екіпажу, для кожного з яких ця місія стала 2 польотом в кар'єрі:

  1. Олексій Архипович Леонов – командир. Олексій Леонов – це перша людина, яка здійснила вихід у відкритий космос. Це відбулося в ході місії "Восход-2".
  2. Валерій Миколайович Кубасов – бортінженер. Валерій Кубасов здійснив перший політ в місії "Союз-6", коли відбувся перший в історії космічний політ відразу 3 космічних апаратів.

Американський космічний корабель "Аполлон" мав позивний, який відповідав його назві. Це досить цікавий факт, адже усі попередні місії кораблів лінійки "Аполлон" самі обирали собі позивні й вони завжди були досить оригінальними. Тогочасна преса нарекла місію позивним "Аполлон-18", хоча такої місії ніколи не було.

Космічний корабель "Аполлон" мав 3 членів екіпажу:

  1. Томас Стаффорд – командир екіпажу, досвідчений астронавт NASA. За плечима Томаса було 3 космічні польоти, включаючи дві місії за програмою "Джеміні" та політ до Місяця в рамках місії "Аполлон-10".
  2. Венс Діво Бранд – пілот космічного корабля. Для Венса місія "Союз-Аполлон" стала першою в кар'єрі. Надалі він здійснить 3 космічні польоти на Space Shuttle.
  3. Дональд Слейтон – пілот стикувального модуля. Доля жорстко обрізала Слейтону крила. Дональд пройшов відбір та став членом "Першої сімки" астронавтів NASA. Тоді йшла напружені перегони щодо першості в космосі. Виявилося, що у Слейтона є проблеми із серцем – чоловіка відсторонили від космічних польотів. Дональд займався адміністративною роботою в NASA тоді, коли всі інші члени "Першої сімки" полетіли в космос. Чоловік займався у NASA підбором екіпажів – саме він вирішував, хто полетить у космос.
    Слейтон активно займався спортом, відмовився від куріння, кави та алкоголю, приймав вітаміни та інші таблетки. Ці дії, як він сподівався, мали повернути йому право польотів. Після 10 років лікування, у 1970 році, Дональду Слейтону дали "зелене світло" на польоти в космос. У 1973 році його призначили членом екіпажу в місії "Аполлон-Союз".

Цікаво Генеральна репетиція перед висадкою на Місяць: політ "Аполлона-10"

Аполлон-Союз
Дональд Слейтон, Валерій Кубасов, Олексій Леонов та Томас Стаффорд під час тренувань в "Зоряному місті" / Фото NASA Johnson

Технічні рішення місії

Космічні кораблі "Аполлон" та "Союз" мають різну конструкцію та інші деталі, які унеможливлювали стикування цих двох апаратів у "класичному" вигляді. З метою пошуку технічних компромісів була створена спільна американо-радянська робоча група. Зі сторони США напрацюванням технічних компромісів займався Глінн Ланні, який був й технічним директором програми та планувальником місії.

Між кораблями існувало 2 головні відмінності, які інженери двох наддержав "виправили":

Різні атмосфери.

На американських кораблях "Аполлон" астронавти дихали чистим киснем (О2). Це було зроблено для економії маси під час місій до Місяця. Водночас це значно спрощувало вихід у відкритий космос, адже у скафандри теж подається чистий кисень. Щоб не допустити отруєння екіпажу киснем та не викликати пожежонебезпечної ситуації, він подавався під низьким тиском, що складав 0,35 атмосфери. Напротивагу американцям, на радянських космічних кораблях "Союз" космонавти дихали звичним нам на Землі повітрям під нормальним тиском в 1 атмосферу. Така ситуація робила перехід екіпажів з корабля на корабель неможливим в принципі.

Вихід знайшли у створенні спеціального стикувального-шлюзового перехідного відсіку. Відсік мав виводитися на орбіту за аналогією з Місячним модулем під час польотів до Місяця. Перехідний відсік кріпився на ракеті-носії Saturn 1B немов під кораблем "Аполлон":

  1. Після виходу на орбіту "Аполлон" відстиковувався від ступеня;
  2. відлітав на певну відстань;
  3. розвертався носом до другого ступеня "Сатурна";
  4. знову наближався до нього та зістиковувався із перехідним відсіком;
  5. після цього двигунами орієнтації давався імпульс, що дозволяло витягнути модуль з другого ступеню.

Стикувально-шлюзовий перехідний відсік являв собою циліндр, довжиною 3 метри та діаметром 1,4 метра. Принцип його роботи був простий: у відсіку створювалася та атмосфера, з корабля його здійснювався вихід. Наприклад, якщо американські астронавти мали відвідати "Союз", то у відсік подавався чистий кисень. Астронавти входили туди, закривали люк в "Аполлон" і поступово кисень замінювався на дихальну суміш, яка була на "Союзі". Після цього відкривався люк радянського корабля і можна було його відвідати.

Більше про космічні технології NASA проведе операцію з порятунку "Габбла": фахівці виявили можливу причину поломки

АПАС
Так відбувався перехід із "Аполлона" в "Союз" / Фото NASA Johnson

Різні стикувальні агрегати

Космічні кораблі "Аполлон" та "Союз" мали пристрої для зістикування з іншими космічними апаратами, проте вони були несумісні. Щоб обійти цю проблему був створений спеціальний андрогінно-периферійний агрегат стикування (АПАС). Він дозволяв стикуватися двом кораблям з несумісними пристроями.

АПАС-75 був встановлений на кораблі "Союз-19" та стикувальному відсіку. На самому "Аполлоні" не змінювали систему стикування.

Систему стикування АПАС з певними модифікаціями надалі використовували на шаттлах, радянській космічній станції "Мір", Міжнародній космічній станції та інших космічних кораблях.

АПАС
Андрогінно-периферійний агрегат стикування / Фото NASA Johnson

Політ в ході місії "Аполлон-Союз"

Обидва космічні кораблі стартували 15 липня 1975 року. Активне маневрування здійснював "Аполлон". Ймовірно, це було пов'язано з тим, що два кораблі будувалися у двох різних державах з різною ідеологією.

Союз-Аполлон
Два екіпажі сидять на макеті шлюзового відсіку та "Союзу" / Фото NASA Johnson

У США зробили "ставку" на людину – все в кораблі "Аполлон" контролював екіпаж. Щобільше, астронавти безпосередньо бачили, як створюються космічні кораблі та могли брати участь в проєктуванні. Вони ж вимагали ще під час перших пілотованих американських місій "Меркурій", щоб кораблі були якомога більше можливостей у керуванні. Це виправдало себе, коли врятувало посадки Місячних модулів на поверхню нашого супутника, адже автоматика не могла б успішно справитися з посадками цілих 6 разів. У вирішальні моменти управління брали на себе люди.

У СРСР було навпаки – там зробили "ставку" саме на автоматизацію. У пілота був мінімальний контроль. Наприклад, під час польотів Юрія Гагаріна та Германа Тітова діяла схема, коли їм практично неможливо було взяти керування на себе. Щоб космонавт міг сам керувати кораблем, йому потрібно було відкрити спеціальний кодовий замок. Конверт з кодом видавався безпосередньо перед стартом. Вважалося, що космонавти розкриють конверт і дізнаються код тільки при гострій потребі – у разі ручного приземлення. Складно уявити, як би це потрібно було робити у випадку критичної ситуації. З деяких мемуарів відомо, що Гагаріну код потайки переказало декілька людей. Проте, це дискусійне питання.

Космічні технології У США використають малі супутники для стеження за ворожими ракетами

В подальших польотах від такої схеми відмовилися. Та загальний курс на автоматизацію лишився. Членкиня загону космонавтів СРСР Валентина Пономарьова у своїх мемуарах називала це "недовірою до людини".

Мені здавалося, що наша беззастережна орієнтація на автоматику – це просто чиясь омана та нерозумна завзятість. Лише значно пізніше, "перелопативши" багато книг й архівних документів та "передумав" багато думок, я зрозуміла, що це зовсім не омана і не концептуальна помилка, а саме природний хід подій: "ставка на автоматику" була наслідком та складовою частиною властивого нашій ідеології тотальної недовіри до людини
– згадує Валентина про невдале намагання зістикуватися "Союзу-7" та "Союзу-8" через відмову автоматики.

Леонов
Олексій Леонов та Валерій Кубасов перед стартом / Фото NASA Johnson

Аполлон
Корабель "Аполлон" готується до стикування / Фото NASA Johnson

Союз
Вид на "Союз" з борту "Аполлона" / Фото NASA Johnson

Кораблі зістикувалися 17 липня 1975 року о 16:19 за Всесвітнім координованим часом на 36 витку "Союзу". Скоро відбулося історичне рукостискання на орбіті радянського космонавта та американського астронавта.

Цікавим видається те, що Олексій Леонов у своїй книзі "Час перших. Доля моя – я сам..." стверджує, що рукостискання відбулося прямо над річкою Ельба, де під час Другої світової війни зустрілися американські та радянські війська.

Балістики до секунди розрахували політ, що рукостискання відбулося над Москвою. Та вийшло так, що все відбулося над Ельбою. Досі не можу зрозуміти як це вийшло,
– пише Олексій Леонов.

Та історик Філіпп Джонс пише, що подія відбулася над французьким містом Мец через затримку. Якби затримки не було, то чоловіки потисли б руки над південним берегом Великої Британії.

Читайте на сайті Перший політ шаттлу Endeavour: промовисті фото

Леонов
Олексій Леонов та Томас Стаффорд потискають руки в космосі / Фото Internet Archive

Кадр з історичним рукостисканням облетів світ. Проте це була постановка, адже американські астронавти за кілька годин до того уже пройшли у перехідний люк та привіталися з колегами після процедури заміни кисневої атмосфери.

Аполлон-Союз
Перше рукостискання космонавтів та астронавтів / Фото NASA

В подальшому екіпажі кілька разів переходили з корабля на корабель. Також було проведено розстикування "Аполлона", щоб він створив штучне сонячне затемнення для "Союзу". Після експерименту кораблі успішно зістикувалися повторно.

Були й інші експерименти із розстикування та стикування кораблів. В такі моменти вони мінялися ролями і "активним" кораблем міг бути "Союз".

Борщ
Час обідати / Фото NASA Johnson

Оскільки американські астронавти достатньою мірою володіли російською мовою, то екіпаж "Союзу" вирішив пожартувати. Олексій Леонов наклеїв етикетки з написами "Водка", "Столична" та іншими назвами горілчаних напоїв на тюбики з їжею. Насправді у них був борщ, але розіграш вдався.

Стаффорд
На борту було тісно / Фото NASA Johnson

Аполлон-Союз
Пам'ятна дощечка / Фото NASA Johnson

Під час спільного польоту на борту "Союзу" була об'єднана пам'ятна дощечка на честь першої міжнародної пілотованої космічної місії.

19 липня 1975 року кораблі розстикувалися остаточно. "Союз" проведе в космосі ще 2 дні, а "Аполлон" 5 днів.

Цікаве на сайті Кінець епохи: останній політ за програмою Space Shuttle

Аполлон
Після посадки "Аполлон" / Фото NASA Johnson

Олексій Леонов
Олексій Леонов та Валерій Кубасов після повернення на Землю / Фото NASA Johnson

Леонов
У 2015 році Томас Стаффорд та Олексій Леонов зустрінуться востаннє / Фото NASA Johnson