Наскільки реальні дракони
Для того, щоб щось подібне могло існувати, потрібно розібратися, які реальні біологічні механізми та хімічні реакції могли б за цим стояти. Основне, що варто взяти до уваги, це той факт, що для підпалювання й підтримки полум'я нам потрібні три компоненти: паливо, окислювач — зазвичай кисень у повітрі — і джерело тепла, щоб ініціювати й підтримувати горіння.
Дивіться також На якому материку найбільше видів тварин?
- Почнемо з палива.
Кандидатом може бути метан. Тварини виробляють його під час травлення. Тварини, що виробляють метан у достатній кількості, повинні мати дієту і травну систему, схожу на коров'ячу, щоб виробляти стільки газу, щоб спалити місто.
Але виникає проблема зі зберіганням достатньої кількості метану. Типовий балон з метаном може бути розрахований на 150 атмосфер тиску, тоді як навіть роздутий кишечник може витримати лише трохи більше однієї атмосфери. Немає жодних біологічних можливостей для того, щоб не морські тварини могли зберігати гази під високим тиском.
Кращим варіантом була б рідина, і етанол може бути варіантом. Наприклад, тварина могла б мати всередині спеціальні органи для виробництва та зберігання етанолу. Але зрозуміло, що ефективність такого виробництва й накопичування сильно залежить від розмірів тварини. Хтось розміром із дракона, звісно ж, може назбирати достатньо етанолу, щоб випустити кілька потужних залпів вогню, але щось розміром із собаку – навряд чи.
Зберігання теж може бути проблемою. Етанол швидко проникає крізь біологічні мембрани, тож утримання його у високій концентрації та готовності до розгортання за сигналом "Дракаріс" потребує нових, особливих пристосувань. Але якщо еволюція змогла створити тварин, які не вмирають від найсильніших отрут і не роз'їдають самі себе після контакту з кислотою в шлунку, то й могла б теоретично винайти органи, що будуть несприятливими до згубної дії етанолу.
Ще одним варіантом може бути щось схоже на нафту. Якщо ви колись випадково підпалювати вашу сковорідку, то розумієте, про що мова. Для цього навіть уже є біологічне підґрунтя у чайок-фульмарів. Вони виробляють багатий на енергію шлунковий жир, який відригують, щоб нагодувати своїх пташенят. Олія також слугує засобом відлякування. У разі загрози фульмар вивергає липку, смердючу олію на хижаків. На щастя, чайки ще не навчилися підпалювати свою блювоту.
Фульмари / Фото Unsplash
- Підживлюємо полум'я.
Тепер, коли у нас є джерело палива, звернімо увагу на окислювач. Як і у випадку з більшістю пожеж, це, швидше за все, буде кисень. Однак, щоб створити струмінь палаючої рідини чи газу під тиском, достатньо гарячий, щоб розплавити залізний трон, знадобиться більше, ніж кисень у навколишньому повітрі. До того ж він повинен бути добре змішаний з паливом. Чим кращий доступ кисню, тим гарячіше полум'я.
Дракон міг би використати деякі хімічні речовини, які використовує жук-бомбардир. Ця комаха створила резервуари, пристосовані для зберігання перекису водню. Коли йому загрожує небезпека, жук виштовхує перекис водню у резервуар, що містить ферменти, які швидко розкладають його на воду і кисень.
Це екзотермічна реакція, яка передає енергію навколишньому середовищу, і в цьому випадку підвищує температуру суміші майже до точки кипіння. Реакція настільки агресивна, що іноді використовується для приведення в рух ракет. Підвищення тиску, спричинене швидким виробленням кисню та кипінням води, виштовхує отруйну суміш з отвору в черевці жука в бік здобичі або загрози.
Якби ця реакція була використана драконом, вона мала б кілька особливостей. Вона створювала б високий тиск, необхідний для руху струменя маслянистого палива, екзотермічна реакція нагрівала б масла, роблячи їх більш готовими до згоряння, і, що найважливіше, генерувала б кисень, який би керував реакцією згоряння.
Все, що потрібно дракону, — це якийсь біологічний еквівалент карбюратора бензинового двигуна, щоб змішати нафту з киснем і створити вибухонебезпечну суміш. Як бонус, вибухонебезпечна суміш, імовірно, утворила б тонкий туман з крапельок олії, подібний до аерозолю, який би ще краще запалювався.
Дивіться також Чому світлячки світяться в темряві?
- Іскра.
Нарешті, нам потрібна іскра, щоб запалити суміш. Для цього потрібно було б розвинути електричний орган, схожий на той, що є у багатьох риб, зокрема у електричних вугрів.
Вони можуть генерувати короткі імпульси, щоб створити іскру в короткому повітряному проміжку. Якщо ці іскри розряджаються через канали в задній частині пащі дракона, вони можуть запалити струмінь рідини і кисню під високим тиском.
Чи реальні дракони
Хоча в теорії все звучить так, ніби така тварина цілком можлива, навряд чи вони колись існували або будуть існувати колись. Це породжує також чимало інших проблем, зокрема, наприклад, стійкість рота й зубів до вогню або взагалі потребу в такій функції, як дихання вогнем.