Проте, як швидко та якісно освоїти це русло і не бути прийнятим на дорозі за маніяка чи "нічного метелика"? До вашої уваги ТОП-10 порад, які допоможуть зробити вашу подорож успішною.

Чітко прокладений маршрут

Подорож автостопом, попри свою буремність, все одно передбачає хоча б мінімальне прокладання маршруту. Зазвичай, знати початковий і кінцевий пункт недостатньо. Варто завжди мати кілька альтернативних маршрутів, аби подорож була вдалою та швидкою.

Для підготовки до подорожі можна скористатися картами автошляхів, проте завжди варто враховувати, що вони є лише приблизним гідом у вашій подорожі, оскільки половина інформації з них або уже застаріла, або не відповідає дійсності.

Для того аби "читати" карту, треба знати види доріг. Кожна з трас має власне маркування, що складається із літер та чисел. Дороги бувають міжнародними ("М"), національними ("Н"), регіональними ("Р") та територіальними ("Т"). Варто зважати, що, переважно, від рівня значення траси і залежить її стан та покриття.

Магістралі міжнародного значення, зазвичай, є найкращим варіантом для автостопників, адже вони мають якісне покриття і цілодобовий круглорічний потік автомобілів. А от на територіальних дорогах, що з'єднують між собою райцентр і навколишні села, нерідко з поганим покриттям, та й вночі тут мало хто їздить.

Табличка із пунктом призначення

Зважте, що не завжди якщо ви бачите машину, то машина бачить вас. Саме тому на трасі треба завжди бути помітним і виглядати згідно до негласного кодексу автостопника. Задля цього у вас рекомендовано повинна бути табличка із пунктом призначення.

Часом автостопники пишуть номери трас, проте аби водій міг вчасно зорієнтуватись варто писати все ж таки назви населених пунктів. Якщо ж маршрут передбачається далеким, то рекомендовано робити кілька прохідних таблиць. Це збільшить спектр машин, які зможуть вас підвезти. У випадку тривалого простою під час подорожі на табличці можна написати "+40 км", адже це середньостатистична відстань маршрутів автівок.

Оцінка часу під час подорожі

Автостоп зазвичай немає чіткого хронометражу і базується лише на фарті. Тому, якщо подорож здійснюється з розрахунком на прибуття у конкретний пункт і точний час, то варто завжди розпочинати рух завчасно. До того ж, постійна тривога і страх не встигнути зазвичай відбивається на "везучості" під час автостопу.

Згідно статистиці, середня швидкість руху автостопника по магістральних дорогах у літню пору сягає приблизно 50-70 км/год. Взимку ж, швидкість падає, оскільки нічні потоки машин вщухають. Середня денна швидкість пересування автостопника зимою магістральними дорогами сягає приблизно 45-60 км /год. Проте, не варто опиратись на статистику, адже це лише умовний підрахунок.

Також, виходячи на трасу, варто враховувати і потоки машин і годину. Варто розпочинати маршрут або на світанку, перед ранковими заторами (5-6 година), або ж одразу опісля (11-13 година), у період проміжних потоків. Якщо маршрут багатокілометровий, варто враховувати і особливість великих міст, через які прокладений шлях, адже в них можливе пожвавлення потоку руху автомобілів.

Ретельно оберіть місце для автостопу

Під час вибору місця для стопу варто врахувати усі нюансів. Зокрема, аби воно було зручним та безпечним для зупинки автомобіля. Пам'ятайте, що машина яка зупинилась на місці, де немає узбіччя може створювати аварійну ситуацію. Не менш важливо і те, аби попереду не було розвилок, адже це звужує коло потенційних перевізників.

Важливо щоб це місце було у полі зору водіїв. Варто уникати крутих поворотів, поворотів направо та спусків з гірок. За таких умов водій не помітить вас, поки не під'їде зовсім близько. Зазвичай, варто стопити на прямих трасах, підйомах на гірку і некрутих поворотах ліворуч. У випадку, якщо потенційне місце для стопу не відповідає цим критеріям, варто трішки перейтись і знайти більш вдале.

Якщо ж вас застала ніч у дорозі, то оберіть місце стопу, де вас видно на відстані 200-300 метрів. До того ж, варто враховувати, що треба стояти так, аби світло падало на ваше обличчя. Якщо ж місце стопу не освічується, то використовуйте катафон або ж налобний ліхтар. Якщо ж ви обрали другий варіант, то бажано аби у нього був відведений вимикач в ліву долоню (для миготіння) і світлофільтр. Бажано аби світлофільтр був жовтого або оранжевого кольорів, адже вони одразу кидаються в очі. Наявність кольору у ліхтарі допоможе водіям не сплутати вас із зустрічними фарами чи вуличними ліхтарями.

Вдягніться згідно "дрес-коду"

Одяг повинен бути теплим, водонепроникним, дихаючим, захищати від вітру і бути малогабаритним. Важливо аби він був яскравим та контрастним, тоді ви будете помітнішими для водіїв.

Безпрограшні кольори для автостопу – жовтий і помаранчевий. Вони "працюють" у будь-який час доби і при будь-яких погодних умовах. Помаранчевий є більш вдалим для денного стопу, а жовтий – для нічного. Білий колір теж згодиться для нічних літніх подорожей, проте зимою він слугує як камуфляж і ховає вас від машин.

У випадку червоних, зелених та синіх відтінків, то вони підійдуть лише на денну пору. Щодо чорного, сірого та коричневого, то ці кольори абсолютно зливають автостопника із натовпом і роблять його менш виразним для водіїв.

Іноді автостопники вдаються до того, що шиють спеціальний одяг (костюми/комбінезони). Зазвичай, вони використовуються елюмінісцентні кольори, або ж просто обшивають одяг світловідбиваючими стрічками. Важливий факт, що у багатьох країнах колишнього СРСР, зокрема в Білорусії та Росії, усі, хто перебувають на трасі у нічний час, повинні бути одягнені у елементи спецодягу. Тому, якщо ваш маршрут пролягатиме через ці країни, варто прихопити із собою хоча б жилетку робочого.

Щодо зимових подорожей, то особливу увагу треба виділити для захисту шиї, рук та взуття, оскільки на трасі переважно вітряно. Важливо, щоб взуття не було ворсистим зовні, адже на нього налипне багато снігу, який в авто розтане і намочить ноги. Важливо ще й, щоб одяг розстібався, адже від перепаду температур можна легко простудитись.

Візьміть з собою лише найнеобхідніше

Найбільш компромісним для перевезення речей під час автостопу є рюкзак. Він повинен бути невеликим за розміром, містким, водонепроникним, а також повинен мати можливість навішування додаткових пакетів.

З собою варто мати: документи, готівку, нетбук (за бажанням), банківську картку, дорожню карту, записник, ручки/маркери та картонну таблицю із пунктом призначення.

Якщо ж ви не любитель нон-стоп подорожей і плануєте перевали для сну, то обов’язково візьміть із собою спеціальне спорядження для ночівлі: намет, спальник, пінка для спальника та примус. Загальні вимоги до усього устаткування це невелика вага та малий об'єм.

Обов’язково подбайте про їжу та її приготування. Якщо ви збираєтеся готувати на багатті, то обов’язково візьміть із собою сірники чи запальничку, якщо ж готуватимете на пальнику, то завчасно подбайте, аби вам вистачило пального, або ж пошукайте, де можна його заправити.

Казанок варто складати в сумку/пакет, аби не забруднити інші речі в рюкзаку. Хоча, при застосуванні газового примуса сажа на казанку не утворюється. До речі, брати з собою великий ніж не варто, достатньо взяти той, який поєднує у собі властивості і ножа, і ложки, і виделки. Кружка і миска рекомендовано повинні бути металевими, адже так ви зможете їх розігрівати безпосередньо на вогнищі і не турбуватиметесь, що вони розіб’ються.

Вивчіть мову жестикуляцій на дорозі

Між автостопниками і водіями уже давно сформувався власний спосіб комунікації. Наприклад, палець ліворуч/праворуч означає, що водій повертає. Круговий рух пальцем має аж два значення: або водій розвертається, або їздить лише по місту. Вказівний палець піднятий вгору означає, що у салоні є лише місце на одного пасажира. Руки прикладені до лівої щоки, означають ніщо інше як сон. Водій або збирається робити "брейк" для сну, або ж у салоні спить напарник і місця для інших пасажирів просто немає. Два останніх, зазвичай, притаманні для водіїв вантажних автомобілів.

Навчіться правильно ловити автомобіль

Щодо жестикуляції самого автостопника, то немає значення як саме він тримає руку і чи стовбичить у нього палець чи ні. Проте, не у всіх країнах діє цей закон. Наприклад, у Швеції, прийнято показувати маршрут вказівним, а не великим пальцем, а на Алтаї відстовбичений палець сприймуть як натяк на оплату послуг, проте яких саме, кожен уже домалює сам.

Якщо спосіб жестикулювання не є настільки вагомим, то момент, коли саме підіймати руку є істотним. Людина краще реагує на рух, ніж на статику, тому важливо зробити кульмінаційний жест вчасно. Варто врахувати, що зона "видимості" залежить від багатьох чинників: швидкості руху, класу автомобіля та погодних умов. Інтуїтивно треба вирахувати допустиму межу і зробити плавний та впевнений жест.

У випадку, якщо ви стопите вдвох, то ваші жести не повинні бути однаковими. Один повинен зайняти основну позицію, а інший розташовується на півкроку попереду, зображуючи готовність до дії, або ж відійти на 20 метрів позаду. Якщо ж машина таки зупинилася, лише один веде діалог з водієм, інший ж не повинен до неї бігти або йти, поки його не покличуть, бо це може злякати водія.

Якщо ж мова іде про нічний автостоп, то існує один дієвий метод, який може значно збільшити ваші шанси. Вибирається місце на узбіччі, де автостопними активно зупиняють машини. Один із команди встає на 150-300 метрів попереду і мигає ліхтарем так, наче імітує миготіння "аварійки". Зазвичай, водії реагують на такий жест, адже не розуміють чому у псевдо-авто працює лише одна лампа "аварійки". Тому, від нетиповості ситуації, водії знижують швидкість та перемикають на ближнє світло, що збільшує шанси подорожуючих бути поміченими.

Завчасно домовтесь про безоплатний проїзд

Оскільки водій довгий час мовчав і ні з ким не розмовляв, то ваші перші слова можуть бути одразу не сприйняті. Тому задля налагодження контакту із ним, розмову варто почати із привітання. Це не лише прояв ввічливості, а й спосіб звикання до вашого голосу. Задаючи питання водію, варто уникати частки "ні", адже це може викликати аналогічну відповідь. Натомість, шукайте таке формулювання, де водій "рефреном", не встигнувши оговтатись дасть відповідь "можна".

Якщо ж замість відповіді ви отримуєте додаткові питання на кшталт: "а куди саме ви їдете?", то, зважаючи на місцезнаходження, дайте конкретну відповідь. Якщо ви за містом, то найкраще говорити "в сторону (назва міста)", якщо ж у місті, то одразу обумовте із водієм безгрошовість поїздки, аби це не було сприйнято як замовлення.

Ще одним варіантом є формулювати розгорнутого питання, яке би вміщувало в собі інформацію не лише про маршрут, а й пояснювало вашу сутність і безоплатну форму автостопної подорожі.

Будьте щирими та комунікабельними із водієм

Переважно, головною мотивацією водія підібрати вас на трасі є бажання поспілкуватись. Тож, аби дорога минала швидко, корисно і приємно варто постаратись налагодити контакт із водієм. Психологи вважають, що на все про все є лише чотири хвилини. Якщо ж піймати одну хвилю протягом цього часу не вдається, то розмови не вийде взагалі.

У цьому питанні і самому варто бути психологом. Аби розмова таки вдалась, виведіть водія на "його" тему. Це одразу надасть діалогу живості і ви не втомитеся говорити. Проте, якщо ви поспішаєте, цей варіант не для вас. Адже під час розмови на улюблену тему часто відбувається помітне зменшення швидкості автомобіля. Вдалим буде завести діалог про машини загалом і авто, у якій ви їдете зокрема. Така розмова може помітно збільшити швидкість вашого пересування.

Не менш корисною для вас буде спілкування про вашу поїздку, оскільки водій може дати вам будь-які додаткові відомості про маршрут. Проте, не опирайтесь на цю інформацію на сто відсотків, адже ваш співрозмовник говорить з точки зору автомобіліста, а не автостопника. Тому деякі поради можуть вам не лише не пригодитись, а й ускладнити вам маршрут.