Як пояснив голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович, говорити на тему Голодомору не лише потрібно, а й дуже важливо.
Важливо Рана на тілі людства, – відверте інтерв'ю з Дробовичем про Голодомор-геноцид українців
Час не повернути
Дробович зауважив, що цю трагедію ніколи і нічим неможливо буде повністю компенсувати. Адже багато людей, чиї родичі загинули внаслідок Голодомору, все життя жили далі зі своєю травмою.
Вони навіть нікому не могли про неї розповісти, бо у радянські часи це була заборонена тема. За розповіді про Голодомор можна було потрапити на заслання. Ми, як суспільство, живемо у цьому посттравматичному континуумі. Відповідно, чи будемо ми 30 років говорити про Голодомор, чи ще 300 – цього не виправимо,
– наголосив голова Українського інституту національної пам'яті.
Натомість оприлюднення багатьох фактів про звірства радянського режиму допомогло українцям багато надолужити в інформаційному плані.
Як ці розмови змінили українців
Дробович припустив, що чутливість українців до несправедливості проявилась саме через те, що ми почали відкривати цю правду.
Ми, як суспільство, нетерпимі до спроб узурпувати владу та намагань пригноблювати когось. Значною мірою, на мою думку, це пов’язано з тим, що ми були травмовані і зараз починаємо відкривати історію цього травмування,
– додав він.
За його словами, наснага і сила, які проявились під час російсько-української війни, також ймовірно пов'язані з тим, що у людей спрацьовує культурна пам'ять.
"Вони розуміють, якщо прийде російський агресор, його знецінююче ставлення до українців та української політичної спільноти принесе тортури, репресії та депортації. Це дає сили боротись і захищатися", – підсумував Дробович.