Його вистави забороняли, а за переконання переслідували. Усе життя він боровся за майбутнє України. Та багато із запланованого зробити не встиг. 18 березня на 78 році життя Леонід Степанович Танюк помер.
Протягом багатьох років працював на те, щоб українська культура гідно представляла Україну у світі. Відчуття цього зараз переповнює мою душу. Це велика біда для мене особисто і для всієї української культури,
— пояснив поет Іван Драч.
Видатний режисер не тільки опікувався українською культурою, але й зробив величезний внесок у становлення незалежної української держави. Лесь Танюк є співавтором закону про "Про Державний герб України", а 1991 року був одним з ініціаторів заборони Комуністичної партії.
Митець писав не тільки закони. Понад пів століття Лесь Танюк вів щоденник, сам називав його "історією одного життя на тлі цілої генерації". В одному з інтерв'ю розповідав, що вдома зібрав понад 2 сотні томів спогадів. Невелика частина із них вийшла друком. За життя планував видати принаймні 60 томів, в яких описана історія України часів радянської окупації.
Я бачив, як він їх писав: прямо на засіданнях, наприклад, політради чи президії руху. Це гігантська кількість аркушів. Я думаю довидати все, щоб було повне зібрання цих щоденників. Це політична та інтелектуальна історія України,
— розповів міністр культури України В'ячеслав Кириленко.
Також згадують Танюка як людину із великим серцем. Він разом із дружиною Неллі Корнієнко завжди приймали у себе вдома дисидентів після ув'язнення.
Поховали великого українця на Байковому кладовищі.
Дивіться також: Як прощались із Георгієм Гонгадзе