Тут смакують медом звичайним, запивають питним, а на додачу ще й трав’яним. У кожного медовара своя медовуха і окрема дегустаційна пляшка для відвідувачів. Гостей не лише частують, а ще й рецептами дивують.
“Береться вода, береться мед, береться 20% виноградного соку і дріжджі, винні, культурні, так би сказати. І шляхом зброджування виходить такий напій. 4-5 місяців десь він бродить, потім відстоюється і через рік ви можете отримати такий напій”, - розповідає пасічник із Харківщини Федір Дейнека.
Мед із травами - так називає свою новинку бджоляр із Сумщини. Каже, у нього неабиякі лікувальні властивості. Одна чайна ложка на склянку води - і кашлю як не було.
“Дуже смачний. Трави, напевно лісові. Це таке натуральне, домашнє, дуже смачне”, - каже лучанка Світлана Сухецька.
“От молодята, коли женилися, то молодятам давали пляшечку медовухи і баночку меду, то там була одна умова: теща зятю щовечора дає медовуху, наливає небагато перед сном - народжувалися хороші хлопчики”, - розповів заступник голови Гільдії медоварів України (Сумщина) Олександр Кобцев.
Рецепти медовухи бджолярі складають самі або ж переймають від старших поколінь. Валерій Дяченко живе у Києві, а меди збирає над Південним Бугом. Тепер цікавиться медами монастирськими. Раніше кожна обитель у великій таємниці тримала приготування питних медів. Пан Валерій свої рецепти вичитав у книзі кінця XVIII століття.
“Для того, щоб лікувати носоглотку, треба, щоб мед витримувався у незаймано-молодій діжці, тобто діжка, яка ще не була задіяна ні медом, ні вином. Для того, щоб імуностимулюючі властивості мав напій, вони додавали комплекс соків, але дикорослої ягоди. Наші предки робили напої виключно для здоров’я, не для дурі в голову, для здоров’я, тому в цих напоях подих степу, шум карпатського лісу, і здоров’я, і тільки здоров’я”, - каже пасічник Валерій Дяченко.
Поки волиняни смакували, фахівці в дегустаційному залі обирали найкращий напій. Зважали зокрема на наявність трав, кислотність та вміст соку. А між тим бджолярі переконували - медовуха, власне, український напій, тому й повинен мати символічне значення.
“Будь-яка держава має свій напій: американці - свій, французи - свій, росіяни мають горілку, а ми могли б мати медові напої. Це було б не тільки смачно, але й престижно”, - вважає голова Гільдії бджолярів України Василь Барабаш.
Окрім меду, гості свята на фестивалі "Різдво у волинській родині" насолоджувалися різдвяно-обрядовими дійствами, святковими стравами і, звичайно, колядували.