Призупинення діяльності
— Ви знаєте, на вечір позавчора у нас накопичився ряд проблем, які ми не могли вирішити. У нас неоплачені рахунки за ремонт транспорту, немає за що споряджати наступну бригаду і багато іншого.
І ми зіткнулися з тим, що гроші просто ніде взяти. Знову просить у різних інстанціях гроші на здійснення нашої діяльності вже не було сил. Просто ми це вже проходили і не отримали жодних результатів, тому й зробили своєрідний демарш.
— Вийшло, що на даний момент ми призупинили роботу місії, але впевнені, що скоро знову зможемо повернутися до своєї роботи. Адже нам просто незручно перед тими людьми, які сподіваються на нашу допомогу в пошуках загиблих.
Реакція суспільства
— Ви знаєте, перша реакція після того, як ми в соціальних мережах написали про припинення роботи, була дивовижною. У приватні повідомлення у фейсбуці мені стало писати величезна кількість людей, які хочуть просто відірвати останнє і віддати нам: хто сто доларів, хто п'ятдесят гривень перераховує. Ми про це не просили, але люди самі проявляють ініціативу, наполягаючи на своїй допомозі.
І дуже прикро те, що прості люди (і українці, і люди з інших країн) готові долучитися до нашої ініціативи, а наша держава і влада нас просто не чує.
Стосунки "Чорного тюльпану" з владою
— Адже вони, мало того, що знають нашу ситуацію, вони її координують. При Мінобороні є спеціальний підрозділ, який координує нашу роботу. Але у них зв'язані руки рамками бюджету. Тобто гроші просто не були прораховані в бюджеті для цього. І всі ці триста днів ми з ними своїми силами здійснювали нашу діяльність. Тобто вони своїми силами допомагали нам з бензином і технікою. Але на цьому все. А насправді є ще багато статей витрат, це і транспорт, і ремонт транспорту, і відрядні гроші.
Зараз вже просто настав якийсь період відчаю і втоми, тому що просто немає просвіту в осяжному майбутньому.
— Я сподіваюся, що всі ці питання вирішуватиметься найближчим часом. Рік тому у нас з Генштабом була просто домовленість і вони дозволили нам роботу на деяких ділянках АТО для того, щоб ми могли зібрати тих убитих, які просто лежали вбиті в полях під відкритим небом. І такий дозвіл отримали тільки мирні громадяни, не військові.
Допомога від держави
— На всі наші запити до органів влади ми отримуємо відповіді лише на словах, нам постійно обіцяють допомогу. Але справа в тому, що імовірно, влада вважає, що немає сенсу вирішувати те, що отже зроблять волонтери. І я впевнений, що влада в таких питаннях, якими ми займаємося, просто не має права бути байдужою.
— Ще варто враховувати, що ми займаємося настільки делікатною справою, на якому у бажаючих не вийде попіаритися. Ну не будуть же вони фотографуватися з чорним мішком з останками солдат. Тому це не настільки цікаво для тих, хто міг би нам допомогти.
Ми подавали бюджет. І зараз ця цифра від трьох до п'яти мільйонів гривень на рік. Але найголовніша проблема в тому, що у нас немає єдиного комплексу з пошуку безвісти зниклих.
— Незважаючи на те, що зараз ми змогли вивезти 309 загиблих із зони АТО. Але, за нашими, приблизними підрахунками, зараз є більше 200 загиблих.
А взагалі там роботи ще не на один рік.
Більше - дивіться в інтерв'ю.