Третє це європейський процес. Власне кажучи, європейська політика це є ситез першого і другого положення (демократичний розвиток і національне відродження – прим. Авт.).
Тому що європейська політика це демократія. Немає іншого контексту європейської політики. Європейська політика – це пошана до національного і державного творення. І тому відповідь на те, який курс обирає країна дає відповідь на проблему як швидко ми приходимо до національної єдності, порозуміння, утвердження демократичних процесів і свобод, і базових із них: свободи вибору і свобода слова.
2005-2010 роки були мабуть роки нашого найбільшого економічного піднесення. Україна не знала такого піднесення і не буде знати найближчі 5-7 років. Ми собі тоді поставили за мету і досягнули: і пенсія стала на рівні прожиткового мінімуму. Як у всьому світі, у всій Європі. Коли ми вперше переламали демографію. Коли мати почула особливу національну політику до себе. Але на цьому я не хочу акцентувати, тому що є речі ближні, а є доленосні.
Базовими все ж є такі речі як національне відродження, демократичні процеси, європейський вибір. Якщо у них ми можемо знайти спільний діалог, то нам буде легше відповідати на економічні реформи, конкурентну економічну політику і так далі. Всі ці речі залежні від питання політичного курсу країни.
Продовження інтерв'ю читайте тут.