Так склалася доля Андрія Головача. В часи Януковича він був дуже впливовою людиною, очолював Податкову міліцію в Міністерстві доходів та зборів. І був фактично правою рукою скандального міністра Клименка. Після Євромайдану правосуддя таки добралося до Головача.
Читайте також: Ціною дитячого життя: жахливі деталі страшних подій в українських таборах
На відміну від Клименка та Януковича, Головач не втік до Росії, а два роки тому Генеральний прокурор Луценко урочисто повідомив, що Головача затримано і його звинувачують в розкраданні трьох мільярдів гривень через схему фіктивного відшкодування ПДВ.
При слідчих діях, у Головача виявили дорогі будинки під Києвом, численні розкішні квартири та цілий парк люксових автомашин. Крім того, під час обшуку в Головача правоохоронці знайшли ще й бюст Януковича, на який за словами генпрокурора Луценка, Головач, напевне, молився на ніч.
Андрій Головач
Ба більш, ми як журналісти з'ясували, що Головач, очевидно на вкрадені з бюджету кошти встиг ще й обрости дорогою комерційною нерухомістю. Зокрема, він купив частину одного з найпрестижніших торговельно-розважальних центрів Києва – "Арену-Сіті", а також ціле елітне котеджне містечко під Києвом.
Торговельно-розважальний центр Києва "Арена-Сіті"
І ось, коли Головач опинився за ґратами, громадськість завмерла в очікуванні жорстокого і законного покарання для нього. Оскільки в часи Януковича-Клименка він, крім крадіжок бюджетних коштів, прославився ще й жорстоким терором бізнесу на посаді головного податкового міліціонера.
Втім, цей скандальний податківець так і не отримав реальний тюремний термін. За півроку він був випущений на свободу отримавши лише умовне покарання. Генеральний прокурор Луценко пояснив це тим, що Головач пішов на угоду зі слідством, дав важливі свідчення проти Клименка і Януковича, і на додачу заплатив в бюджет 130 мільйонів гривень компенсації.
Стоп, стоп, стоп. Ми знаємо, що в нашого генерального прокурора немає юридичної освіти, але щоб і з арифметикою були проблеми, то це вже занадто для людини на такій посаді. Порахуймо: вкрав з бюджету три мільярди гривень по курсу вісім, а повернув 130 мільйонів по курсу двадцять сім – це ж не одне й те саме, правда?
Юрій Луценко
Бо якщо переводити в долари, виходить, що вкрав 375 мільйонів доларів, а повернув лише 5. Тобто, п'ятнадцять сотих відсотка. Фантастична прибутковість! І це ще не все. Адже у власності родини Головача залишилися і торгово-розважальний центр, і котеджне містечко.
Ба більше, невдовзі після того, як він уклав угоду зі слідством, на нього знову почали скаржитися підприємці. Мовляв, Головач, користуючись своїми зв’язками в правоохоронних органах у них віджимає бізнес. Зокрема, один з київських рестораторів заявив, що цей екс-податківець забрав у нього їхній спільний бізнес і ще й змушує його заплатити 250 тисяч доларів компенсації за втрачений прибуток, поки сам Головач знаходився під слідством і в СІЗО. І що цікаво, правоохоронці дослухалися до звинувачень Головача і влаштували в цього підприємця-ресторатора серію обшуків за заявою скандального податківця.
Тим часом, кілька підприємців на Чернігівщині, які займаються виробництвом борошна та хліба, ціною неймовірних зусиль минулого місяця відбили рейдерську атаку, за якою, як вони твердять, теж стоїть родина Головача. Бо, той в часи Януковича начебто забрав у них бізнес.
Одразу після Майдану підприємцям вдалося повернути віджате податківцем. Але спокій тривав не довго. Після угоди з прокуратурою, Головач повернувся до звичайного способу життя і спробував знову загарбати бізнес. І лише значний публічний розголос навколо цієї справи, кажуть підприємці, змусив екс-подактівця трохи пригальмувати. Можливо тому, що він побачив інший ласий шматок.
Зараз готується конкурс на посаду керівника Державної фіскальної служби. За нашою інформацією, сам Головач навряд чи ризикне подаватися на цю посаду, ми так сподіваємося. Але він може спробувати пропхати в це крісло когось із своїх ставлеників. Або, якщо це не вдасться, то запропонувати переможцю свої послуги як вправного радника-консультанта та знавця масштабних корупційних схем.
Невже ви думаєте, що в нашій країні це не можливо? З учорашніх арештантів знову на вершину влади? Та у нас таких ледь не кожен третій у високих кабінетах. Тому що ми справді – країна можливостей.