Більшість гуцулок під вінець ідуть рано. Перед церемонією наречена плаче, але не через трагедію. У день весілля емоції просто б’ють через край. А поки дівчині заплітають коси, світлий сум цього дня гості перетворюють у пісню.

Замість білої сукні – вдягають сорочку, яку самі ж наречені і вишивають. Голову нареченої прикрашає спеціальний весільний вінок. Подібні – на головах у її незаміжніх подружок. А ось одружені жінки цього дня одягають хустки. Елементи національного одягу є у кожного гостя.

Батьки благословляють наречену хлібом та сіллю і після цього рушають до церкви. Автокортежі не в пошані, а найкращий транспорт для наречених – коні. Аби не розгубити святкового настрою, кортеж розважає бубен, скрипка та інші народні інструменти.

Наречений теж вбраний в національний одяг. В руках товариш молодого несе деревце, прикрашене кольоровими стрічками. Це один із головних символів гуцульського весілля.

З церкви молодята виходять чоловіком та дружиною. Та хлопцеві ще треба переконати молоду дружину покинути батьківський дім. Саме тому вже вдома він обдаровує її подарунками і грошима. Поки не вгодить – не бачити йому обличчя коханої, яке заховане під хусткою.

Після цього гості можуть іти святкувати на подвір'я, у великі весільні намети. Утворення нової сім'ї гуцули святкують аж три дні.

Читайте також: Як виглядало українське весілля в 40-х роках, — оприлюднили унікальне відео