Україна — потенційний "філіал" Росії

Два місяці тому, коли народне повстання в Україні лише набирало обертів, Президент Віктор Янукович заявляв, що націлений на демократію та міцніші зв’язки із ЄС, — те, чого і прагнула більшість українців. Та цього псевдобажання гаранта тепер і слід прохолов.

Рішення Януковича не підписувати Угоду про асоціацію із ЄС та піти на зближення із Росією спричинило хвилю масових протестів. А після ухвалення 16 січня нових законів, які, фактично, криміналізували будь-які демонстрації та полегшили притягнення до відповідальності опозиційних лідерів, повстання набрало радикальнішого характеру. Стало відомо про людські втрати у протистояннях між протестувальниками та силовиками.

Нові закони не просто наблизять Україну до Росії, вони перетворять її на "філіал" цієї держави. Дуже скидаючись на путінський сценарій, ці закони дозволяють придушити будь-який протест та політичну опозицію за першого ж бажання верхівки. Вимальовується вельми сумна картина: новоприйняті закони, обіцяна 15-мільярдна позика від Росії на і ув’язнена за сфабрикованими обвинуваченнями Тимошенко. За таких умов перспектива чесних виборів у 2015-му — утопія.

За нових законів шлях до підписання угоди про зону вільної торгівлі із ЄС (чого, начебто, і надалі прагне Янукович) також закритий, адже для цього Україна мала б рухатися до встановлення демократії та верховенства права. За Януковича ж цей рух діаметрально протилежний.

У режимі очікування

Європа має нарешті відповісти на це чітко і з конкретною метою. Вибір, звісно, не великий — лише попередження із погрозами, та у ЄС погрози завжди переконливі, а це має неабияке значення. Європа має показати Україні, що цілковито підтримає її, як тільки в останній з’явиться влада, що обирає економічні реформи та верховенство права, а не корупцію та утиски. Європа має донести до українського уряду та його бізнес-союзників, що авторитарний шлях виключає міцні економічні зв’язки із ЄС.

Наразі союз не робив жодних заяв щодо того, що Україна зможе приєднатися до нього, щойно почне виконувати доволі жорсткі вимоги до членства. Таке зволікання зрозуміле, враховуючи вкрай неспокійну українську ситуацію. Проте, Європі не завадило б озвучити позицію, за якої вона “за замовчуванням” відкрита для України, і до повної її інтеграції наразі бажає тіснішої економічної співпраці. Спрощення процедури отримання віз пересічними українцями, заохочення до активного товарообміну також стали б значним виявом підтримки. Подібну палко вітали б й інші країни, які досі перебувають у залишках пострадянщини, зокрема Молдова чи Грузія.

Міністр Закордонний справ Швеції Карл Більдт переконаний, що ЄС варто долучитися до США у застосуванні санкцій до конкретних осіб, включно з візовим “чорним списком”. Це було б слушним рішенням: заходи стосуватися б усіх порушників прав людини, а також урядовців та бізнесменів, що грішать корупцією.

Такі санкції ЄС будуть і “тривожним дзвіночком” для Москви, адже продемонструють, що Європа готова загострити стосунки із Росією, проте вчинити правильно. Та Європа зволікає — і вже дещо затягнула із своїм рішенням та об’єктивною оцінкою ситуації в Україні.

Переклад: Анастасія Брюквіна,
Телеканал новин 24