Наприклад, інтернет-енциклопедія "Вікіпедія" трактує адаптацію, як процес пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища.
Читайте також: Оплата навчання і довічна пенсія: як піклуються про ветеранів у США та чи візьме приклад Україна
Проте більш правильним, на мою думку, є визначення зі словника кембриджського університету, за яким адаптація – процес, в якому жива істота змінюється з часом, щоб мати можливість продовжувати існувати в певному середовищі.
Натомість психологічна реабілітація, за тлумаченням "Вікіпедії", є комплексом заходів реабілітаційної медицини, спрямованих на відновлення психічних та фізичних сил у людини, яка має розлад певного рівня.
Якщо говорити простими словами, то людина просто адаптується та самостійно призвичаюється до нових умов. Іноді для цього може знадобитися консультація психолога, але не завжди. Реабілітація – це вже лікування, яке потребує залучення фахових медиків та інших спеціалістів. Тобто, це абсолютно різні процеси.
Проте у сучасному світі ці поняття плутають і підміняють. І, на жаль, найчастіше це роблять журналісти. Наведемо кілька прикладів, які можна знайти за 5 хвилин роботи у мережі. От в ефірі "5 каналу" був сюжет з доволі лячним заголовком "Більшість бійців АТО потребують психологічної реабілітації". Натомість у самому сюжеті запрошений психолог ані слова не говорить про реабілітацію, а декілька разів згадує адаптацію.
Колишнім учасникам бойових дій дуже потрібна соціальна адаптація
Ще один сюжет, який показали на телеканалі "1+1", вразив мене не менше. Перше, що можна побачити – страшне словосполучення на весь екран "Посттравматичний синдром". Що автори хотіли цим сказати? Як ми знаємо, є постравматичний стресовий розлад, а такого терміну як "посттравматичний синдром" взагалі не існує у міжнародній класифікації психічних розладів.
Читайте також: Що таке посттравматичний стресовий розлад та кого він може торкнутися
У сюжеті йшлося, що "за підрахунками лікарів, у військових госпіталях – 46 000 ветеранів потребують психологічної реабілітації". По-перше, як військові лікарі можуть говорити про необхідність будь-якої реабілітації, адже ми знаємо, що такі діагнози можуть ставити лише лікарі-психіатри. По-друге, звідки взагалі з'явилася така цифра?
Лікарі-психіатри та психологи допомагають краще адаптуватися
І це далеко не всі неточності, які були у сюжеті. Хтось скаже: ну а в чому власне проблема? Ну помилилися, буває. Ні, це не так, адже, на мою думку, якщо ми не правильно називаємо проблему, то ми не можемо її вирішити.
Ну а картинка виглядає тепер так, що ледь не кожен другий ветеран АТО – це неадекватна, божевільна, депресивна і непередбачувана істота, яка схильна думати про суїцид. І все це у вигляді страшилок подається українським глядачам та читачам.
Така "репутація" не лише не допомагає, але й шкодить ветеранам, які хочуть повернутись з війни, щоб жити далі та бути повноправними членами суспільства. Крім того, така плутанина та підміна понять неабияк спотворює реальність. І така плутанина може мати наслідки, як у вигляді нерелевантних державних рішень, наприклад, з розробкою тих чи інших державних програм, так і впливає на кожного, хто повернувся з війни та має свій особливий квиток у життя.
Читайте також: Чому ветерани АТО йдуть в кримінал
Тому, шановні журналісти, розбирайтесь, будь ласка, у темі детальніше і не лякайте своїх глядачів. Саме такі сюжети породжують стереотипи, упередженість і необ'єктивність щодо ветеранів в Україні.