Команда зі Львова – проти команди з Кракова. Обидва міста на той час – у складі Австро-Угорської імперії, тож поєдинок не є суперництвом між країнами, а радше, спробою молодих хлопців ввести моду на новий вид спорту. Гра триває всього 7 хвилин – до першого забитого гола.
Пройшло більше сотні років – і від "суцільної копанини", тобто "штовханини на полі" не залишилося й сліду. Футбол і в Україні, і в Польщі набув шаленої популярності. А у 2007 році обом сусідам дозволили провести грандіозне футбольне свято.
Польська й українська спортивні верхівки не тямилися з радості. Це був 2007, попереду на дві країни чекало 5 років роботи в поті чола, але і Київ, і Варшава знали, що впораються. Більше того, Польща обіцяла Україні, що в разі проблем прийде на допомогу: складе для сусіда власний план підготовки до Євро. Такий не знадобився, однак жест підтримки був промовистим.
Читайте також: Що спільного на українському та польському столах
Правда, робота хоча й стартувала з ентузіазмом, ішла зі скрипом: план реконструкцій, витрати з бюджету і навіть список міст-кандидатів для проведення матчів Єврочемпіонату, – усі пункти Україна та Польща затверджували надто повільно. У певний момент державам навіть погрожували.
Батіг погроз після пряника радості подіяв – і робота закипіла. Шаленими темпами будували нові стадіони. Так, за 4 роки сучасні красені постали у Львові та Варшаві, Києві та ПОзнані. Між вісьмома містами, які приймали Євро-2012, без упИну оновлювали дороги, усюди будували нові готелі. Результат перехвалити складно.
А найціннішим підсумком Євро-2012 стало зміцнення дружби між поляками та українцями. Після футбольного свята потік польських туристів в Україну зріс до одного мільйона осіб. Українці мандрують до Польщі ще активніше: щороку кордон перетинає 2 мільйони наших співвітчизників.
Відлуння футбольного чемпіонату українці відчули під час Євромайдану. Головну арену Вроцлава там підсвічували синьо-жовтими кольорами, щоб показати віру в перемогу Революції Гідності.