Запалювати вогники на ялинці на новорічному вечорі чи ранку – традиція така ж міцна, як віра в Діда Мороза. А автор сценарію такого свята мав би давно потрапити у Книгу рекордів Ґіннеса за найдовговічніший повторюваний сюжет.
З року в рік перед святами в дитсадках на сцену виходили одні і ті ж персонажі. Хоча в деяких садочках траплялися доволі незвичні новорічні персонажі. Вся ця святкова анімалістична юрба в кооперації з Дідом Морозом обов'язково викликала Снігуроньку, яка перед новим роком вічно десь блукала.
Дід Мороз і Снігуронька
Снігурку діти любили найбільше. Її зазвичай грала котрась із талановитих виховательок. А от з Дідами Морозами – вічний дефіцит. Доводилося терпіти. Бо головним на роздачі подарунків був саме цей ватнобородий дядько.
Читайте також: Згадати Все. Штепсель і Тарапунька
Традицію прикрашати ялинку на свята породив народ. Німецький. Із заходу вона перекочувала до нас. Тож західний атрибут – ялинка – одним розчерком пера враз перестав бути буржуазним. За красою ялинки, бувало, оцінювали й господарів оселі. Тож її вибір – справа відповідальна.
Прикрашання ялинки
Екологічні аспекти тоді мало кого цікавили. Живі дерева у вільному доступі. А от штучна ялинка – рідкість і особливий шик. Ну а під ялинкою – незмінні ватні фігурки діда мороза й снігурки.
Відомо, що традиція залишати подарунки під ялинкою притаманна не всім регіонам України. У західних – подачок від Діда Мороза не хотіли. Там існував один благодійник – святий Миколай. Але дітям ідеологія нецікава, тож саме під акомпанемент щасливого дитячого сміху нарізалися "олів'єшечки" і рум'яніла шубка.
Про інші традиції святкування – дивіться у програмі.