Владислав Овчаренко та Артем Ахмеров вперше роблять селфі біля пам'ятника легенді українського футболу – Валерію Лобановському. І хоч обоє футбольні фанати, на цьому місці згадують, не так просто спорт, як про Революцію гідності. Вони бачили ті події лише з телеекранів, але вогонь та вбивства у Києві змінили їхнє життя у рідному Луганську.
Читайте також: Українська сторона передала бойовикам терористку, помилувану Порошенком
Вже після окупації хлопці вели проукраїнську групу у соцмережах, допомагали українським військовим дізнаватися, де розташовані позиції бойовики. За це потрапили у полон. Більше року юнаків тримали в Луганському СІЗО і засудили на 19 та 13 років ув'язнення. Їх вистежили терористи. В окупованому місті доноси – звична справа. Довіряти не можна нікому.
Діє комендантська година. Тож після 23 години люди, здебільшого, сидять вдома. Нічні розваги є, але з клубів не випускають до ранку.
Людина заспівала пісню в караоке і отримала 12 років суворого режиму. Я заспівав пісню Вакарчука і отримав 12 років, бо це не содобалось співробітникам луганського "Беркута",
– розповів визволений полонений з Луганська Владислав Овчаренко.
В умовних заручниках і школярі зі студентами. Після закінчення навчального закладу "ЛДНР-івський" атестат і диплом не визнають. Навіть у Росії його доведеться підтверджувати.
В окупованих містах бракує продуктів і ціни захмарні. І хоч ми завжди скаржимось на дорожнечу товарів в Україні, цих хлопців ціна тішить. На відміну від цін на продукти, зарплати у жителів окупованих територій не змінились. Той, хто отримував тисячу гривень, зараз отримує тисячу рублів, а це приблизно 500 гривень.
Читайте також: Донецький аеропорт: історії "кіборгів", які трималися до останнього
Максим Бутченко зараз письменник і журналіст, та до війни працював у шахті під Луганськом. Згадує, тоді шахтарі отримували вдвічі більше.
Якщо говорити за тих самих шахтарів, то зарплата на окупованих територіях вдвічі менша ніж в Україні. Там отримують 10 тисяч рублів, а тут 15-20 тисяч гривень,
– наголосив Бутченко.
Багато підприємств закривають, або скорочують виробництво. Через все це все більше чоловіків ідуть у силові структури фейкових "респулік" або до бойовиків, бо там платять вдвічі більше. Судова ж система працює лише у кримінальних справах. Адміністративні правпорушення до уваги взагалі не беруть.
Люди не протестують. Вони бояться, бо вже давно зрозуміли – потрапили у пастку.