Пошук інформації починаємо з сайту СБУ. Треба заповнити анкету. Наша журналіст шукатиме інформацію про свого дідуся. Його у сорокових засудили на 20 років за участь в УПА.
За два тижні прийшла відповідь на мій запит. Знайшли кримінальну справу мого діда. Сказали мати при собі паспорт і зараз мені випишуть перепустку,
— розповідає журналіст.
Зустрічає тих, кому надійшла відповідь на запит, директор архіву Ігор Кулик. Перш ніж дивитися документи, проводить туди, де їх зберігають. У фондосховище. Доступ сюди мають лише обрані.
Хранитель цих фондів шукає відповіді на інформаційні запити. Писати відмови доводиться рідко. Радянські спецслужби збирали компромат практично на кожного. Дівчина каже, що отримати документи можна не лише на родичів, а й на чужу людину, наприклад, відомого політика. Єдине обмеження – папери мають бути до 91 року.
Лише у цій кімнаті 40 тисяч документів. Ось вони у таких коробках. Можна відкрити, почитати том справи. Номер 5 означає нереабілітовані особи,
— пояснює чоловік.
Також директор архіву каже, що в архіви звертались представники радянських органів безпеки з проханням закрити інформацію про них, але оскільки вони не мають права закривати інформаці про себе, вона залишається відкритою.
Серед відвідувачів зустрічаємо ось цього чоловіка. Рік тому Володимира Семистягу взяли в полон луганські терористи. Родичам прийшла звістка – Володимир загинув. Проте, він вижив, утік з підвалів Луганського СБУ і тепер в архівах служби безпеки вивчає історію Луганщини.
А тим часом приносять справу дідуся журналістки. вона дивиться ці документи вперше після слідчих НКВД. Журналіст дізналася, що людини, яка арештувала мого дідуся, отримала державну нагороду. А дідусь – суровий вирок.
Цю справу до Києва привезли зі Львова. Така послуга архіву безкоштовна. У Києві її зберігатимуть три місяці, можу прийти ще раз, коли мені буде зручно.
Журналіст: Ольга Читайло