Що змінилося на цих виборах

— Нічого позитивного, якісно нового у цих виборах люди не відзначають. У цілому оцінка волевиявлення є адекватною реальному стану.

Цю кампанію називають однією із найбрудніших за всю історію. Але чогось нового кандидати не використовували. Отже стандарти самого суспільства відносно виборів дещо зросли. Та й пильність журналістів значно змінилася.

— Але це невдоволення ще має перейти до інституційних змін. Ми маємо зрозуміти, як саме треба організувати передвиборчі кампанії.

— Українці, звісно, почали розуміти, що їм нав’язують ту чи іншу політичну позицію. Але маніпуляція свідомістю показала свою ефективність на минулих парламентських виборах: коли з нікому не відомих людей вдалося створити зірок політичного середовища. Це все медіа складова кампаній.

Із попереднього досвіду можу сказати, що усі порушення на виборах не здатні значно відкоригувати результати голосування. Інша справа, що всі ці правопорушення мають системний характер. Це дає змогу ставити під сумнів легітимність проведених виборів.

Зірване волевиявлення на Донбасі

— Чинний закон про вибори був прийнятий виключно в інтересах дійсних парламентських партій. Вони просто створили для себе привілейовані умови.

Не думаю, що зрив виборів на певних дільницях є просто результатом службової недбалості. Це чітко спланована акція. Вона вигідна певним політикам, але зовсім не вигідна українському суспільству.

— Говорять, що проблеми із виборами на Донбасі пов'язані із близькістю до фронту. Я не поділяю цієї позиції, тому що вибори є волевиявленням. Люди мають право голосувати навіть так, як нам, можливо, не подобається.

Хто винен у зриві

— Треба було йти в ці регіони, агітувати, будувати партійну систему, розповідати, що ми стали нормальною державою. Аргумент про те, що деякі партії не беруть участі у виборах там через можливість поразки — зовсім не прийнятний.

Що ж до того, що не змогли очистити тамтешні партії, не може також бути жодних суперечок. Ніхто й не намагався цього робити. Якщо подивитися на списки, буде видно, що колишні місцеві політики і зараз ідуть на вибори.

— Треба встановлювати відповідальних. Але є різні рівні відповідальності. Передусім, це Центральна виборча комісія. Далі це парламент і Президент. Але за їхнє обрання відповідає український народ. У кожного є своя частина політичної відповідальності.

Правову відповідальність повинні нести ті, хто замовляв друк бюлетенів, та ті, хто був відповідальний за безпосереднє виготовлення продукції. Треба також з’ясовувати міру причетності різних членів виборчої комісії до цієї ситуації.

— Суспільство вимагає очищення та оновлення влади. Але влада робить усе можливе, аби це не відбувалося. Центральна виборча комісія так і працює у старому складі. Неважливо, якою логікою користувалися Президент і Верховна Рада. Проблема в тому, що ми маємо саме такий склад ЦВК.