Існує версія, що у 1956 році, на кондитерській фабриці імені Карла Маркса у Києві, 17-річна помічниця головного кондитера Надія Чорногор забула покласти в холодильну камеру партію яєчного білка. На ранок він, звісно, засох, а щоб приховати помилку дівчини, сухі коржі перемастили масляним кремом та прикрасили кольоровими квітами.
"Київський торт" миттєво підкорив Радянський Союз. Купити його можна було виключно в Києві, рецепт під 7-ма замками, і це ще більше підігрівало інтерес. Доводилося вистоювати в довжелезних чергах або ж, використавши усі свої зв"язки, діставати його з-під прилавка гастронома.
Зате потім цей солодкий пакунок ставав чарівним ключиком до чиновницьких кабінетів. Його називали "солодкою валютою", а потяг Київ-Москва й узагалі охрестили "тортовозом". "Київський торт" регулярно доставляли до Кремля, а на 70-річчя Брежнєва йому подарували гігантський торт з 70 коржів, що важив 5 кілограмів.
Ціна солодкого задоволення сягала немало – 3 рублі 30 копійок. Адже в рецептуру входили й екзотичні на той час горіхи кеш'ю. В середині 50-років СРСР навмисно замовляв в Індії величезні партії цих горіхів саме для Київської кондитерської фабрики.