“Позитивним чи таки негативним було рішення про закриття Чорнобильської атомної електростанції - наразі не знає ніхто. Експерти і досі сперечаються - одні кажуть, що це був вимушений крок по захисту довкілля від негативного впливу радіації, інші називають це суто політичним рішенням”, - каже журналіст Ольга Кучер.
Тільки через два роки після зупинки Держатомрегулювання видасть дозвіл на зняття з експлуатації ЧАЕС. Під тиском підписаного у 1995 році Меморандуму про взаєморозуміння між Україною, "Великою сімкою" та Європейським Співтовариством, дозвіл демонструє світовій спільноті - ЧАЕС свою роботу більше ніколи не поновить.
І от через 11 років станція і досі на підготовчому етапі припинення експлуатації. Звідусіль вигружають відпрацьоване ядерне паливо та радіоактивні відходи. Процес затягнувся. Інфраструктуру для майже 10 мільйонів кубометрів відходів лише створюють.
“Протягом 10 років, як мінімум, буде здійснюватися переробка рідких радіоактивних відходів, і кінцевий продукт спрямовується на поховання спеціально обладнаного приповерхневого сховища твердих радіоактивних відходів. Зараз утворюється досить мала кількість рідких радіоактивних відходів. Твердих радіоактивних відходів, звичайно, буде утворюватися більше, тому що треба буде провести демонтажні роботи”, - розповідає керівник заводу по переробці рідких радіоактивних відходів ЧАЕС Андрій Боярков.
До другого етапу - етапу консервації, мають підійти у 2012 році, але через затримки з термінами не встигають.
Законсервованими установки мали б утримуватися 23 роки - це третій етап. Відтак, до 2064 року, коли мав закінчитися їхній демонтаж, роботи так і не закінчать.
У Держатомрегулюванні пояснюють - незважаючи на те, що у 91-му році згорів другий реактор, у 95-му - мав закінчитися термін експлуатації першого реактору, а третій вже тоді працював з перебоями, усі блоки зупинили раніше закінчення максимального терміну експлуатації.
“У ЧАЕС не було ні проекту зняття з експлуатації, фінансовий резерв був відсутній, плюс персонал був морально не готовий, плюс була відсутня інфраструктура для роботи з радіоактивними відходами, було відсутнє сховище для відпрацьованого ядерного палива”, - зазначила начальник управління безпеки поводження з РАВ та зняття з експлуатації Тетяна Кілочицька.
Втім, у те, що кошти згодом таки назбиралися б в українських реаліях - мало віриться.
Ігор Олександров вже працював атомщиком, коли ЧАЕС закривали. Каже, таку ідею він не підтримував. Зараз же змушений доглядати лише за рештками колись "потужної машини". Каже, залюбки, б повернув бодай другий блок до роботи, але ж, як кажуть в Росії, "ламать не строить".
“Підйом потужності реактора, по часу він був розтягнутий на більш тривалий термін, ніж, скажімо, на зупинку”, - зауважив начальник зміни станції Ігор Олександров.
“Це робоче місце інженера по управлінню ядерним реактором - потрібен лише один поворот ключа і 12 секунд, аби призупинити діяльність усього реактора. Саме таким чином завершив свою роботу третій останній енергоблок ЧАЕС”, - каже журналіст Ольга Кучер.
Рішення про зупинку Чорнобильської АЕС ухвалили, коли зрозуміли - на приведення реакторів станції до міжнародних стандартів безпеки в Україні грошей немає. Тоді ж, у 95-му ЄБРР відкриває спеціальний рахунок. Він акумулює кошти для фінансування програми закриття.
Що ж до самих реакторів РБМК, їхній недолік - відсутність четвертого бар’єру. Саме через це під час аварії радіоактивне начиння з реактора потрапило в довкілля.
“Там були серйозні технічні проблеми з безпекою, а якщо врахувати ще, скажімо, причину аварії на цьому реакторі, то я взагалі вважаю, що правильно зробили, інакше б ми отримали другу “Фукусіму”, або другий Чорнобиль. Справа в тому, що реактори цього типу, вони відрізняються від тих, які зараз експлуатуються в Україні, і там були конструктивні недоліки, які й з'явилися, не помилки персоналу, хоча і помилки персоналу теж, але саме конструктивні недоліки стали причиною аварії”, - запевняє Ольга Кошарна (відділ енергетичної та ядерної безпеки Інституту стратегічних досліджень).
Наразі в Росії працює три станції, які за технічними характеристиками схожі на Чорнобильську. Після аварії реактори типу РБМК у всьому СРСР убезпечили. Чи не найкраще тоді це зробили саме на ЧАЕС.
“Якщо люди, які займаються цим бізнесом, і для них в той час, ну знаєте, як прищ на носі була саме Чорнобильська станція, не реактори РБМК, а була власне Чорнобильська станція - вони повинні були її закрити, щоб громадськість про неї забула і щоб вони могли робити бізнес по всьому світу - і це сталося”, - сказав колишній директор ЧАЕС Михайло Уманець.
В тій же Росії для таких самих блоків на Ленінградській АЕС продовжили термін експлуатації на 15 років позапланово.
“Після того, як трапилася Чорнобильська аварія, по всьому світу, все світове співтовариство кричало: необхідно терміново закрити всі небезпечні блоки РБМК. Зараз трапилася аварія на “Фукусімі”, але там стоять блоки американської компанії Westinghouse. Чи будуть кричати у світі про те, що необхідно закрити застарілі блоки проекту Westinghouse?”, - каже заступник гендиректора зі стратегічного планування і розвитку ЧАЕС Валерій Сейда.
Тим часом, Юрій Костенко - тоді міністр екології, який і підписав Меморандум про закриття станції - заперечує будь-яке атомне "лоббі". Це "Велика сімка" тоді кошти запропонувала у розмірі 1 мільярда доларів. Втім, і цього, на думку Костенка, замало, можна було отримати краще фінансування.
“Можна було, маючи реактор, який після 2000 року, 7 років міг працювати безпечно - другий реактор, можна було б подовжити функціонування станції до тих пір, поки Захід повністю не виконав всі наші вимоги. Сьогодні нас примусили йти на так званий проект “прикриття усіх чорнобильських проблем”, як я його називаю. Така, знаєте, декорація гарна буде побудована у вигляді другої оболонки і на тому припиниться наша співпраця із Заходом”, - сказав екс-міністр екології і ядерної безпеки 1992-98 рр. Юрій Костенко.
“Її треба було закрити в 1986 році і не повертатися до питання її експлуатації. І тоді треба було абсолютно чітко, дуже ретельно вивчити все, що вона принесла, весь спектр радіонуклідів - призупинити повністю їх розповсюдження. Але ми всі кошти викинули на те, щоб ввести в оману людей, що “от ми вміємо і після такої катастрофи у нас атомна станція працює!”, - зауважив ліквідатор аварії Володимир Усатенко.
Такі потуги далися взнаки. Кажуть, після аварії ЧАЕС виробила енергії ще більше, аніж до квітня 86-го року. Загалом, починаючи з вересня 1977 року, Чорнобильська АЕС виробила понад 300 мільярдів кіловат-годин електроенергії.
Як наслідок такої роботи АЕС - різке збільшення хворих на онкологію та серцево-судинну недостатність у 60-ті роки - еру розвитку радянської атомної енергетики. Чорнобиль додав своє і нині - більше 10 мільйонів людей носять у собі небезпечні радіонукліди.
“Кількість вроджених вад розвитку в Білорусії, наприклад, за останніх 8 років збільшилася майже в два рази. Теж саме відбулося і з патологією ендокринної системи, тобто, існують реальні показники збільшення захворюваності, а зв'язок захворюваності з впливом радіонуклідів - це доля вчених, і ми це довели”, - каже доктор медичних наук Юрій Бандажевський.
Відтак, експерти закликають обирати - або миритися з ризиками атомної енергетики ціною мільйонів життів, або жити в голоді, холоді та темноті. Адже так звана, "зелена" енергетика - поки що справа майбутнього.
Навіть Німеччина, яка після аварії на “Фукусімі-1” відмовилася від атомної енергетики до 2022 року, все одного її використовує, купуючи електроенергію з АЕС Франції. Благо, сусідка "дбайливо" розмістила свої атомні електростанції майже на кордоні з Німеччиною.
“Німці вже давно підготували стратегію використання інших джерел енергії - вітру чи, наприклад, сонця. І з економічної точки зору, ця країна домінує у цій галузі. Тоді як у Франції атомна енергетика обрана виключно як найкращий варіант, і саме в нашій країні - найбільше атомних станцій у світі. Але через те, що рано чи пізно від них відмовляться, то нам ще доведеться купувати еко-технології у Німеччини”, - сказав професор кафедри охорони здоров'я університету міста Клермон-Ферран (Франція) Лоран Жербо.
А тим часом, незважаючи на те, що в Україні 11 років тому стало на одну атомну електростанцію менше, залежність нашої держави від цього типу електроенергії не зменшилася.
Наразі 50% електроенергії в Україні виробляється саме на атомних станціях. Тим більше, Україну очікувало ще одне розчарування - після аварії на “Фукусімі-1” ЧАЕС втратила монополію на трагедію.