Чи вдасться на зустрічі в Мінську знайти компроміс і в чому він полягатиме, – в матеріалі 24 каналу.
Україні не треба відступати від своїх вимог
Нагадаємо, під час зустрічі в Мінську 15 жовтня, сторони не змогли домовитися про продовження розведення військ по лінії зіткнення у пунктах село Петрівське і місто Золоте. Натомість Україна висунула низку умов. Серед них: продовження розведення може бути тільки після 7-денного режиму тиші. Надалі Україна вимагає розпуску незаконних сепаратистських формувань і виведення з ОРДЛО всіх іноземних військ. Тобто виконання безпекової частини мінських домовленостей.
Читайте також: Ультиматум Кремлю: чого вимагає Україна від Росії в Мінську і якими будуть наслідки
У Росії не очікували різкої зміни риторики України. Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков назвав цю вимогу "новими вступними" від української сторони і заявив, що вони є "доволі несподіваними і для Москви, і для Берліна, і для Парижа".
Коли в Кремлі трохи оговталися, Путін у розмові з президентом Франції Макроном 21 жовтня заявив про безальтернативність мінських угод. Москва вимагає від Києва "безумовної реалізації всіх домовленостей, досягнутих у нормандському форматі і в контактній групі. Перш за все – розведення сил і імплементації в українське законодавство формули Штайнмаєра". Після цього Росія згодна на переговори в нормандському форматі.
Україна повинна чітко вимагати розпуску "ЛДНР" / Фото Getty
Як зауважує співголова ГІ "Права справа" Дмитро Снєгирьов, Росія продовжує диктувати свої умови.
Путін хоче федералізації України із збереженням контролю Росії над ОРДЛО. Україні на переговорах у Мінську потрібно наполягати на своєму баченні ситуації. Це необхідно, щоб показувати свою суб’єктність. Також влада України показує, що враховує думку суспільства,
– зауважує Дмитро Снєгирьов.
На його думку, Україні небезпечно нівелювати свої умови, зокрема, про розпуск незаконних сепаратистських формувань.
Читайте також: Кремль хоче визнати українців носіями російської мови: що це означає і які будуть наслідки
Росія хоче підірвати довіру до Зеленського
Експерт "Майдану Закордонних Справ" Олександр Хара наголошує: чутки про те, що формула Штайнмаєра, яку підписала українська влада, – це зрада, перебільшені. Фахівець нагадує, Україна чітко заявила: вибори в ОРДЛО не можуть бути проведені під дулами російських автоматів. Кремлю це не сподобалося.
Кремль хоче вибори зараз, потім особливий статус ОРДЛО і тоді заморозити конфлікт. Росія підвищує ставки, бо розуміє, що Зеленському потрібна зустріч у нормандському форматі. Кремль хоче повернути окупований Донбас нам на своїх умовах і при цьому підірвати довіру до Зеленського,
– зазначає Олександр Хара.
Дмитро Снєгирьов зазначає: 1 жовтня відбулася телефонна розмова Зеленського і канцлера ФРН Меркель, під час якої вони погодилися, що умови щодо зустрічі в нормандському форматі виконані. Підписана формула Штайнмаєра, відбулося розведення військ у Станиці Луганській.
Путін відтгягує переговори, щоб розхитувати ситуацію в Україні / Фото BBC
"Росія показує свою недоговороспроможність, що видно із розмови з Макроном. У Москві наполягатимуть, що нормандська зустріч разова, і Україна повинна всі політичні умови "Мінська-2" виконати. А це фактично капітуляція", – переконаний Снєгирьов.
Читайте також: Бойовики знову обстріляли позиції ЗСУ на Донбасі: де було найгарячіше
До речі, Пєсков заявив, що підготовка до організації саміту в нормандському форматі фактично призупинилася.
У Мінську компроміс не знайдуть, а нормандська зустріч не така важлива
За словами Дмитра Снєгирьова, на зустрічі 29 жовтня Україні треба показувати, що мінські угоди мертвонароджені. І що у нас є план "Б". Якщо західні партери на це відреагують конкретними заявами, то, говорить експерт, можна очікувати нового розвитку подій у Мінську.
Але є велика ймовірність, що на зустрічі в Мінську не буде знайдено точок дотику. І норманського формату не буде. Москва бачить, що ми не хочемо імплементувати формулу Штайнмаєра без виконання Росією безпекових питань. Тому продовжить тримати паузу, розхитуючи ситуацію в середині України разом із зовнішнім тиском,
– зазначає Снєгирьов.
Директор аналітичного центру "Політика" Микола Давидюк зазначає: переговори в Мінську або ще раз підкреслять неконструктивність Росії і її підданих в ОРДЛО, або ж Кремль покаже, що змінив свої підходи і готовий вести нормальний діалог.
Від якості проведення зустрічі в Мінську буде визначено: чи будуть після цього переговори в нормандському форматі. Або ж на нормандському форматі ми ставимо хрест,
– наголошує Микола Давидюк.
Нормандський формат не вирішить проблему конфлікту з Росією / Колаж 24 каналу
Політолог зазначає: Україна зробила все: підписала формулу Штайнмаєра і готова обговорювати різні заходи і проєкти в рамках врегулювання збройного конфлікту. Путін спочатку говорив, що треба тільки підписати формулу Штайнмаєра. Потім проросійські бойовики поставили свої вимоги, які повністю суперечать червоним лініям, які допустимі з боку України. Зокрема, вибори в ОРДЛО під охороною так званої народної міліції. Але це абсурд. Так само, як і контроль українсько-російського кордону з обох боків росіянами.
Олександр Хара підкреслює: мінські угоди, формула Штайнмаєра чи щось їй подібне не здатні принести мир в Україну. Є ще питання Криму і Азовського моря.
Не відбудеться зустріч у нормандському форматі – і не треба. Зеленський вважає, що аргументами, заснованими на правді, він зможе переконати Путіна. Людину, на совісті якої сотні тисяч убитих у різних війнах. Війна на Донбасі продовжуватиметься. І "нормандська четвірка" не здатна її припинити,
– вважає Олександр Хара.
На думку дипломата, переговорний нормандський формат потрібен, бо це підтримка Німеччини і Франції. І Україні треба показувати, що Росія не лише агресор, але й не конструктивна щодо підписаних нею документів. Водночас, зауважує він, навряд чи війна спалахне в більших масштабах. Росіянам це не потрібно. Але і йти з Донбасу Москва не збирається.
Росія відверто демонструє небажання проводити продуктивні переговори в будь-якому форматі. Тому Україні на всіх майданчиках треба наголошувати, що Путіну потрібні не переговори, а отримання контролю над нашою державою.