Вона - його дружина і мама Кирилка – Мальвіна, а він – Ленін. Це їх фронтові позивні. Разом пройшли Революцію Гідності. Тоді й закохалися, і Володя покликав заміж.
Коли почалася війна, Володя зібрався добровольцем їхати на передову. Тоді Марина замаскувалася в камуфляж, одягнула балаклаву й потай застрибнула в автобус добровольчого батальйону.
Я казав, а вона не слухала. Вона загорілася. Я хочу туди і все. За тобою. Ти поїдеш – я потім за тобою поїду. Краще нехай з нами їде, ніж потім поодинці буде добиратися,
— згадує хлопець.
Розпізнали дівчину – на півдорозі, коли бійці зупинилися, щоби скупатися в річці. Після розкриття Комбат хоч і насварив, але дозволив їхати з бійцями, та за умови, що дівчина повернеться додому. Та без Леніна Мальвіна і не думала цього робити. На фронті взялася лікувати поранених та господарювати на кухні. А згодом Мальвіна і сама взялася за зброю.
Вони воювали у селищі Піски на Донеччині. Мальвіну на передову він не пускав, та вона все одно туди пробиралася, аби бути ближче до свого Володі. А він тільки й молився за те, щоби з коханою нічого не сталося.
Та згодом Марина дізналася, що вагітна. І продовжувала воювати, аж поки про дитину не довідався командир. Тоді і Леніна, і Мальвіну відправили додому – народжувати.
Нині війна в них відійшла на задній план. Їхати на фронт Мальвіна більше не збирається. Бо головний в її житті тепер – син. Та Ленін зізнається, його і досі тягне на передову. Але залишати родину і їхати на війну поки не наважується. Хоче бачити, як росте його син. До того ж подружжя вже планує поповнення. Хочуть подарувати Кирилкові сестричку.