На таку долю можуть сподіватися лише одиниці - легенди… люди, які робили свою справу настільки добре, що їх не забудуть, щоб не робилося із цим світом. Ті, хто залишив за собою не просто спадок, а суспільне надбання.
До таких без сумніву належить легендарний італійський художник Бернардіно ді Бетто ді Бьяджо, чи просто Пінтуріккіо. А ще футболіст, який від цього художника отримав своє прізвисько.

Його кольори, значна кількість золота і вишукана орнаментика, якою він любить оточувати свої головні сюжети, створює неймовірне враження

Так, свого часу говорили про Пінтуріккіо, та кожне слово цієї цитати блискуче характеризує те, як грає у футбол Алессандо дель Пьєро. У своїй першій команді селища Сан-Вендемьяно, де мешкала родина Сандро починав на позиції голкіпера. Перебратися в атакувальну ланку молодшого брата спонукав Стефано Дель Пьєро, що зрештою і вирішило долю Алессандро. Адже в той час він хотів стати дальнобійником, усвідомлюючи що шанси зробити професійну спортивну кар’єру мінімальні. А найбільшою мрією було подорожувати. Якби Дель Пьєро залишився на позиції голкіпера, можливо, дійсно мандрував би світом за кермом вантажівки, а так уже в 13 років потрапив в академію Падуї.

У тамтешній футбольній команді був цікавий підхід до виховання молодих футболістів. До кожного з них на тренуваннях приставляли когось із професіоналів. Сандро дістався Анджело ді Лівіо.

Чоловік вимогливий, часом жорсткий, але дуже справедливий. Саме Анджело поставив мені удар, навчив бити повз стінку, віддавати передачі. Я був дуже щасливий, коли наші стежки знову пересіклися у “Ювентусі”

“Ювентус” та “Мілан” - одвічні суперники, зіштовхнулися і в боротьбі за юного таланта Падови. Керівництво команди дозволило Сандро зробити вибір самому і він не просто вирішив куди піти. Він зробив своє ім’я синонімом назві одного з найтитулованіших клубів Європи.

Для того, аби зрозуміти чому Дель Пьєро назвали Пінтуріккіо не треба переглядати антологію його голів. Достатньо побачити, як він поводиться із м’ячем одного разу, перетворюючу фізичну справу у мистецтво. Він наче дійсно не б’є по м’ячу, він малює траєкторію його польоту.

Віаллі, Раванеллі, Зідан, Індзагі, Недвед, Трезеге. Одні плеяди великих футболістів “Ювентуса” змінювали інші, а Сандро з усіма партнерами по команді знаходив спільну мову, і надихав їх своїм духом вірності цьому клубові. Фани, і так віддані йому усім серцем, боготворили його, після того як Алессандро, не зважаючи на те, що команду понизили у класі, відмовився від багатомільйонних пропозицій європейських грандів і практично самотужки вивів “Ювентус” назад у серію А.

Дель Пьєро не бракує титулів і визнання

Він рекордсмен за кількістю голів “Ювентуса”, забив переможний м’яч у півфіналі чемпіонату світу в Німеччині. А у фінальній серії післяматчевих пенальті став одним із тих, хто приніс Італії першу перемогу на мундіалях за 24 роки. Здавалося, що у 37 можна було б і завершувати блискучу кар’єру. Та річ у тім, що він ще не намалював усіх своїх картин. Коли б Сандро не вийшов на поле, він підсилює гру команди. Але йому більше не хочуть давати творити там, де він робив це ледь не все життя. Заява президента туринців про те, що нинішній сезон стане останнім для Дель Пьєро у “Ювентусі” стала шоком для самого гравця.

Не даремно ж його улюблений фільм “Хоробре серце”. Він хотів зберегти вірність цій старій сіньйорі до кінця, та у керівництва свої плани. Чи продовжувати кар’єру деінде дель Пьєро вирішить аж влітку. А поки, не сумніваєтеся, ще встигне потішити тих хто любить його усім серцем не одним шедевром. Ті ж, що він створив досі, уже безсмертні…