У виданні Time розповіли про неї як про сміливу жінку, що у чужій для себе Польщі з іншими активістами змогла створити Незалежну самоврядну професійну спілку "Солідарність", що була створена у вересні 1980 року в Польщі. Профспілка згодом переросла в широкий суспільно-політичний рух і зробила значний внесок у боротьбу польського народу з комуністичним режимом.
До слова Time назвав 100 найвпливовіших жінок століття: серед них Шанель, Мадонна і Єлизавета II
Жінка була відома у Польщі своїми антикомуністичними настроями, через що піддавалась переслідуванню. 8 серпня 1980 року, після 30 років праці на виробництві і за 5 місяців до пенсії Анну Валентинович звільнили з роботи в корабельні імені Леніна (Ґданськ). Це обурило її колег, які вийшли на масовий страйк. Серед них був і електрик Лех Валенса, який в майбутньому став президентом Польщі. Робочі взяли під свій контроль корабельню і висунули власні вимоги: зажадали розширити громадянські права, включно із свободою слова і віросповідання, а також звільнення політичних в'язнів.
Анна Валентинович та Лех Валенса / Архівні фото
Згодом страйк локального спрямування переріс в страйк солідарності іншим страйкуючим установам. Внаслідок цього було підписано Ґданську угоду, 31 серпня 1980 року як суспільний договір з урядом. Така подія і стала передумовою для створення "Солідарності".
"Ґданська угода дозволила створити першу вільну профспілку в комуністичній Східній Європі. Протягом року профспілка "Солідарність" налічувала близько 10 мільйонів членів, а Валентинович була одним з його лідерів. Тріумф в Ґданську прискорив падіння комунізму десять років потому. Це також призвело до того, що покоління поляків побачили Анну Валентинович як матір своєї незалежності" – так пишуть про українку Анну Валентинович у виданні Time.
Анна Валентинович у перелік 100 найвпливовіших жінок століття за версію Time / Скріншот із сайту
До переліку найвпливовіших жінок століття також увійшли: Коко Шанель, Фріда Кало, Біллі Голлідей, Елеонор Рузвельт, Єлизавета II, Мерилін Монро, Розалінд Франклін, Жаклін Кеннеді, Арета Франклін, Маргарет Тетчер, принцеса Діана, Мадонна, Джоан Роулінг, Еллен Дедженерес, Шинейд О’Коннор, Серена Вільямс, Опра Вінфрі, Мішель Обама, Малала Юсафзай, Pussy Riot, Бейонсе, Ангела Меркель, Гілларі Клінтон, Грета Тунберг та десятки інших.
Що відомо про Анну Валентинович?
Анна Валентичнович і Україна
Історія походження Анни Валентинович (Ганни Любчик у дівоцтві) оповита таємницею, а біографія "Матері Солідарності" у польській та українській версіях Вікіпедії відрізняються у тих фрагментах, які стосуються дитинства. Таку думку наводять у виданні "Історична правда" у матеріалі за 2016 рік. Зацікавлення до персони Анни Валентинович зросло після Смоленської авіакатастрофи 10 квітня 2010 року, де загинула вона, тодішній президент Лех Качинський та інші члени екіпажу.
Відомо точно те, що Анна Валентинович народилась 15 серпня 1929 року на Рівненщині вже у неіснуючому хуторі, який належав селу Сінне (тепер – Садове). Згідно з різними джерелами, вона виховувалася із п’ятьма братами і сестрами: зведеними Ольгою, Петром, Катериною, Василем та Іваном. Сестра Ольга Любчик мешкала в сусідньому селі Матіївка, що за 15 кілометрів від села Садове. Після розпаду СРСР саме вона попросила батька відшукати Анну через ЗМІ, яка на той час вже перебувала у Польщі.
Ольга Любчик та її брат Василь / Фото: Ігоря Галагіди, 2016, "Історична правда"
У 1996 році Анна Валентинович дізналася про існування в Україні родини, після чого розшукала Ольгу Любчик. З цього моменту вона майже щороку відвідувала свою родину в Україні, а у 2009 році приїжджала на похорон брата Івана, який після Другої світової війни був висланий у Сибір на 15 років каторги за співпрацю з УПА.
Життя Анни Валентинович у Польщі
У дитячому віці Анна переїхала у Польщу і вже у 1950 році закінчила курси зварювальників і почала працювати на Ґданській корабельні. Вже тоді жінка відзначалась успіхами на роботі, через що про неї неодноразово писали у пресі, а сама вона як членкиня Спілки польської молоді (відповідник комсомолу) брала участь у ІІІ Всесвітньому фестивалі молоді і студентів, що проходив 1951 року в Берліні. Згодом вона вийшла із СПМ та вступила до жіночої організації, де розпочала боротьбу за права робітників, чим привернула до себе увагу управління безпеки комуністичної Польщі.
Згодом на корабельні перекваліфікувалася на кранівницю через підірване здоров'я і присвятила себе громадському активізму. Валентинович неодноразово брала участь у місцевих страйках та акціях, створювала тоді ще не визнані Польщею вільні профспілки. У 1980 році після звільнення з корабельні та масових страйків стала однією із засновниць незалежної профспілки "Солідарність". Згодом її та напарника Леха Валенсу, якого також звільнили, поновили на корабельні. Хоч її і вважали "матір'ю солідарності", чільну роль у профспілці вона віддала Валенсі, аргументувавши це тим, що на переговорах адміністрація може краще порозумітися з чоловіком, ніж із жінкою.
Анна Валентинович та Лех Валенса / Архівні фото
За організацію чергового страйку після введення воєнного стану в Польщі у 1981 році її засудили до 1,5 року позбавлення волі (умовно). Жінка влаштовувала голодування на знак протесту відомого опозиціонера о. Єжи Попелушка. Згодом Валентинович відійшла від справ "Солідарності" та критикувала тодішнє керівництво на чолі з Валенсою, а потім – і політику правлячих партій, які походили із руху "Солідарність".
Анна Валентинович та Лех Валенса / Архівні фото
У 2003 році вона відмовилася від звання почесної громадянки Ґданська, у 2005 – від почесної пенсії за ініціативи прем'єр-міністра Польщі Марека Бельки. Втім, отримала "медаль Свободи" від президента США Джорджа Буша. У 2010 році трагічно загинула в катастрофі польського президентського літака 10 квітня 2010 року поблизу Смоленська. Жінка була неодруженою, втім мала сина Януша, якого народила у 1952 році.
Анна Валентинович / Архівне фото
