На 15 російських каналів — один український, та й той з поганим сигналом. Більше рідних ЗМІ на пульті у бійців у прифронтовій 20-тикілометровій зоні немає. Жартують, що скоро самі почнуть вірити в "хунту" і "каратєлей". Місцеве населення, поки не поспілкувалося з бійцями, втрачали дар мови коли їх бачили.
Наслухавшись російського ТВ, вони вже були готові до того, що їх не просто грабуватимуть, гвалтуватимуть, а навіть їстимуть. Проте після того, як "каратєлі" нікого не зґвалтували, не з'їли, а навіть навпаки — привезли мешканцям воду і їжу, ті каялись, що повірили російській пропаганді.
Телевежі в Донецьку і Луганську під контролем сепаратистів, це і є причина відсутності українських каналів у прифронтовій зоні, — пояснює керівник міністерства інформаційної політики Юрій Стець. Нам просто немає на що чіпляти ретранслятори. А глушити російські канали — неефективно.
Поки інформаційні чиновники шукають методи боротьби з російськими каналами і просування наших, у батальйоні "Донбас" такий знайшли ще влітку. Такий собі пересувний телевізор. В автобус вмонтували плазму, дизельний генератор, антену — і подались нести в маси правду.
Бійці радять чиновникам переймати досвід. Проте, ті запевняють, — у них теж є кілька задумів щодо просування українського телебачення. Але це мовляв військова таємниця, тому не розкривають, аби сепаратисти не зірвали плани.