Але в українських реаліях проблему можна вирішити простіше – найняти бото-ферму, заплатити кільком реальним блогерам досить таки невеликі гроші та зіпсувати репутацію конкурента методами чорного піару. Як це працює і скільки коштує – розкажемо на прикладі компанії "Галпідшипник", найбільшого українського дистриб'ютора комплектуючих для промисловості та сільгосптехніки, що попала в приціл свого конкурента.

Хто такий Назар Приходько і яка його роль у чорній кампанії?

Назар Приходько, за його словами, – політичний експерт, блогер, африканіст та медіааналітик. В реальності має 40 тисяч підписників у соціальній мережі Facebook та раз на кілька тижнів публікує пости із відкритим доступом, які збирають від 40 до 200 уподобань.

Однак всередині квітня Назар Приходько отримав свою хвилину слави – на нього посилались кілька "ЗМІ" (саме так, в лапках – про це поговоримо трохи пізніше), публікуючи фактично без змін його пост. А написав Назар Приходько про підприємство "Галпідшипник", яке ніби-то продовжує працювати в Донецьку та постачає комплектуючі для військової техніки "армії ДНР". В якості доказів блогер публікує фото будівлі, в якій до 2014 року знаходився офіс регіонального підрозділу компанії "Галпідшипник" в Донецьку, із вивіскою СТО OPEL – ніби-то під такою назвою наразі працює підприємство на окупованих територіях. Також, як додатковий аргумент, блогер згадує, що проти компанії "Галпідшипник" у 2018 році була відкрита кримінальна справа та закликає покарати бізнес за колабораціонізм.

Як все було насправді

Ми зробили те, що полінувався медіааналітик Назар Приходько – звернулись по коментарі до керівництва компанії "Галпідшипник". Там повідомили, що на фото дійсно будівля їхньої колишньої філії, контроль над якою вони втратили влітку 2014 році, одразу після окупації Донецька російськими військами. СТО OPEL існувало вже тоді – автосервіс працює там з 2000 року, але жодного відношення до "Галпідшипник" не має. Це просто сусіди, які працювали поряд.

У компанії також розповіли, що це далеко не перший епізод інформаційної атаки проти них з боку їх харківських конкурентів (з етичних принципів назва компанії, яка стоїть за інформаційними вкидами, вказана не буде). Їхня мета – змусити компанію SKF, найбільшого світового виробника підшипників, дистриб'юторами якої є обидва підприємства, відмовитись від співпраці з компанією "Галпідшипник". І хоча в Україні є декілька представників цього бренду, свої зусилля недобросовісні конкуренти зосередили саме на компанії "Галпідшипник", оскільки це єдине підприємство, яке за своїми масштабами реально здатне нав'язувати їм нормальну, здорову конкуренцію. Усунення такого гравця дозволило б їм зайняти монопольне положення в сегменті підшипників преміум-якості.

Що стосується згаданої справи – вона дійсно була відкрита, але не у 2018 році, як сказано було у пості "блогера", а у 2016 році – за заявою підставної, раніше засудженої особи з Харкова (яка, до речі зараз перебуває у розшуку у зв'язку із вчиненням багатоепізодного шахрайства). Однак, за майже 6 років її існування, після численних допитів, обшуків (як в офісах, так і за місцями проживання керівництва) та вилучень слідчі органи не змогли надати ані найменшого доказу будь-якої незаконної діяльності з боку компанії "Галпідшипник".

Що було далі?

Повернемось до Назара Приходька. Пост набирає близько 50 репостів (більшість зроблені користувачами, схожими на ботів – профілі створені нещодавно, без особистих фото, ім'я на кшталт "Серый Серый"). А вже наступного дня він передруковується рядом "ЗМІ", де Назара Приходька називають експертом. Серед видань, які опублікували "новину" – одіозні Lenta.UA, From-ua.com, Znaj.ua та Golos.ua (останній належить дружині лідера забороненої комуністичної партії Симоненка). Жодне видання, яке належить навіть до ТОП-50 в Україні за популярністю, про це не написало.

Зупинятись довго на критичній оцінці якості цих "ЗМІ" не варто. Це саме ті видання, сторінки яких закрив Facebook, назвавши їх "наймасштабнішою фабрикою тролів в Україні" (всього Facebook тоді видалив 168 облікових записів, 149 сторінок і 79 груп, які скоординовано поширювали недостовірну інформацію). А на прикладі матеріалу на Znaj.ua авторитетне незалежне видання Texty.org.ua, що спеціалізується на журналістиці данних та боротьбі з дезінформацією, взагалі демонструвало можливості свого застосунку "Фейкогриз" – спеціальної програми, створеної попереджати користувача в разі, якщо він зайшов на скомпрометований сайт-смітник або переглядає матеріал, що містить дезінформацію. До речі, рекомендуємо користуватися застосунком "ФейкГриз".

Друга атака на "Галпідшипник" відбулась на початку червня. Знову та ж схема: із посиланням на старий пост Назара Приходька вже інший блогер публікує допис на своїй сторінці в Facebook (цього разу це був Олексій Голобуцький – політтехнолог, людина, яка тими ж Texty.org.ua занесена до бази прихованих піарників – бази осіб, які оголошували сумнівні соціологічні опитування або робили коментарі, вигідні тим чи іншим політичним силам).

Цього разу, певно, вирішили трохи зекономити, тож до залучення ботів для розгону посту у Faсebook не вдавались – в результаті він набрав лише 11 репостів. Проте це не завадило тим же самим "ЗМІ" переопублікувати цей "резонансний" допис на своїх сайтах.

Важливо відмітити: хоч в новому пості блогер посилається виключно на допис Назара Приходька, доповнює він його абсолютно іншими фото, не вказуючи їх походження. Крім того, змінена і сама риторика: якщо в попередньому пості лише "дивувались" з того, як компанія SKF може співпрацювати з "Галпідшипником", то тепер їй вже напряму закидають наявність їх продукції на території так званої ДНР – знову ж таки, не наводячи жодних доказів. В якості "фактів" блогер прикріпляє фото якихось квитанцій із написом "ДНР" і вартістю в російських рублях, але навіть там (якщо це справжні документи, а не створені у графічних редакторах – адже у пості Голобуцького вони фігурують у вигляді фото з екрану у відкритій програмі для редагування) не згадуються ані "Галпідшипник", ані SKF.

У своєму дописі Олексій Голобуцький переконаний: ніяк, окрім як з України, комплектуючі до техніки, зокрема підшипники, у "ДНР" не могли отримати. Той факт, що у ДНР постійно завозять товари з Росії, де також присутні всі світові бренди він, судячи з всього, вирішив до уваги не брати. Як і "ЗМІ", що його передрукували…

Як нам прокоментували це в компанії "Галпідшипник": "Те, що ми зараз спостерігаємо – це чергова спроба наших конкурентів тиснути на компанію SKF та змусити їх відмовити нам у дистриб'юторстві. Перша спроба полягала в намаганні втягнути наших шведських партнерів в розслідування вже згаданого кримінального провадження в якості свідків – через підставних постраждалих та адвокатів. Проте слідчими було визнано такі дії недоречними та такими, що явно виходять за межі предмету доказування, а тому було відмовлено в їх проведенні.

Отримавши 29 березня 2021 року чергову відмову від слідчих, наші конкуренти вже в квітні запустили "план Б": розповсюдження неправдивої інформації через псевдоблогерів та їх наступна публікація на різних сміттєвих сайтах. Тобто засоби змінились, але мета залишилась та ж сама: тиснути на наших європейських партнерів ризиком репутаційних втрат та схиляти їх до прийняття потрібного їм рішення".

Ціна активності бота

А тепер порахуємо, скільки коштувала така інформаційна кампанія. Пост у блогера із 40 000 підписників – до 100 доларів. Публікація на платформах, таких як From-ua.com, Znaj.ua чи Golos.ua – від 100 до 300 доларів. Таких публікацій було 4. Отже, на чорну кампанію у квітні довелось витратити лише близько 1000 доларів – це дешевше, ніж повісити рекламний борд у столиці. А другий етап, у червні, взагалі коштував замовнику вдвічі менше – до 500 доларів.

Актуальність проблеми медіаграмотності

Питання довіри до медіа піднімається з появою перших газет – а разом з ними і тих, хто швидко зрозумів наскільки це дієвий інструмент для впливу на суспільну думку. Проте ера Інтернету та соціальних мереж вивела цю проблему на новий рівень, адже знизила "поріг входу" в медіабізнес до мінімуму та надала можливість будь-кому створити своє кишенькове ЗМІ – чи то у вигляді блогу в одній (а найчастіше одразу в декількох) соціальних мережах, чи то в телеграм-каналі (часто – анонімному), чи то розвиваючи власний сайт.

Громадянське суспільство б'є на сполох: як гриби після дощу щодня з'являються нові "експерти", "блогери" та "лідери думок", які активно долучаються до маніпуляцій думкою громадськості на користь замовників. Юристи ж вказують на прогалини в законодавстві та на відсутність реальних механізмів притягнення до відповідальності за поширення недостовірної інформації.

Що ж робити? В першу чергу ця ситуація потребує реакції з боку держави – зокрема врегулювання законодавства та реалізації на державному рівні програми по підвищенню медіаграмотності населення. Але є над чим працювати і нам: розвивати критичне мислення, не приймати на віру жодне із тверджень, опублікованих у ЗМІ, проводити фактчекінг.

Замість епілогу

На діяльність компанії "Галпідшипник" чорна кампанія особливо не вплинула. Створити конфлікт між нею та шведським виробником підшипників не вдалось: чесні та прозорі відносини, вибудовані за більше ніж 20 років співпраці, кількома публікаціями у соцмережах і псевдо ЗМІ не зруйнуєш. Не останню роль зіграла і правильна реакція керівництва компанії "Галпідшипник": вони не вдавали, що нічого не відбувається і не відмовчувались. Навпаки – реагували на кожну інформаційну атаку, пояснювали, висловлювали свою точку зору.

Проте ця ситуація наочно демонструє: конкурентні війни змінились. І якщо свого часу для перерозподілу ринку досить часто залучались тітушки, то тепер для цього існують інтернет-тітушки – цілий прошарок псевдо блогерів, "експертів", ботів та численних сміттєвих сайтів, які всього за тисячу-півтори доларів готові нехай і не знищити, але суттєво зіпсувати репутації будь-якої компанії чи людини.