Працювати й страждати всі мають однаково
Втома напряму залежить від ситуації на фронті. Навіть не від протяжності конфлікту. Є прогрес, є перемоги – втома спадає, а разом з нею спадає і напруга.
Цікаво Як Європейський суд раз і назавжди скасував всі російські маніпуляції про "нас там нет"
Недовіра, як і втома, – поняття відносне і не вимірюється "недовіроміром". Ключовим поняттям у розумінні недовіри є поняття справедливості, яке у кожного різне. Загальний принцип у більшості людей простий: в одному човні всі мають і працювати, і, що найголовніше, страждати однаково.
Звідси і йдуть скарги на тих, у кого є світло від тих, у кого нема, звідси і суперечки про те, хто більший українець, між тими хто виїхав і хто залишився, звідси ж і реакція на Колю Тищенка у Таїланді. Ми можемо ставитися до цього як завгодно, але це є. Ми втомлені й злі.
Система ламається під тиском напруги
Напруга буде зростати й буде спадати. Але вже зараз я бачу навіть по собі, що кількість речей, які мене бісять, різко зросла, і дії ідіотів на кшталт Тищенка не допомагають мені заспокоїтись. Я не думаю, що помилюсь, якщо скажу, що напруга у суспільстві є.
До теми Старий світ зламаний: чому "як до війни" вже не буде
І так само як під надмірною вагою першими ламаються найслабші кістки в організмі, так і в країні під тиском напруга рве там, де слабко. А слабко у парламенті, слабко у судах, слабко у чиновницькому апараті, слабко серед радянських генералів і серед радянської системи інституцій, які періодично видають себе за сучасні й модерні. Звідти приходить біль, і там ламається скелет.
Ми можемо і мусимо посилювати організм країни вже зараз. Укріплювати слабке, формувати нове, покращувати й будувати. Не можна відкладати все на "після перемоги". Ми заслужили на нову Україну. Дійсно заслужили.