Події фільму відбуваються в невеликому українському селі напередодні колективізації. Однак, сама колективізація, як і життя головного героя, комсомольця Василя, відходить на другий план. У центрі стрічки — земля зі своєю сакральною здатністю народжувати. Фільм трактують, як гімн праці на землі, хліборобству та людині. Картина наскрізь пронизана образністю української поезії та народним світобаченням.
Шедевр Довженка партійна верхівка сприйняла неоднозначно. Критики розділилися на два табори — ті, хто вважав фільм витвором мистецтва, і ті, хто шукав у ньому антирадянські настрої. Зусиллями останніх стрічка "Земля" була заборонена аж до 1958 року. Довженко був у розпачі.
Однак, яким був подив режисера, коли він дізнався про феноменальний успіх своєї картини у Європі. Міжнародні критики були вражені поетичністю режисера. Довженко, як ніхто зумів у німому кіно передати символізм та емоції, які брали за живе. Його робота рішенням поважного журі потрапила до списку кращих фільмів усіх часів та народів. Робота українця стала культовою.