Інтернет надає багато можливостей як для дорослих, так і для дітей. Але поряд із тим є запитання, які можуть хвилювати батьків – яка небезпека може приховуватися та як захистити дітей від шкідливого контенту в інтернеті.
До теми Як захистити свою техніку від вірусів та хакерських атак: правила, які повинен знати кожен
Чому дитина потрапляє під вплив шкідливого контенту в інтернеті
Дитячий психолог, експертка видавництва "Час майстрів", ведуча ресурсних зустрічей для вчителів ГО "СмартОсвіта" Лариса Чернокрилюк розповіла, що достеменно, що саме стане тригером для запуску гострої реакції дитини – невідомо. Адже один і той самий візуальний код чи текст у різному віці та різними дітьми сприймається по-різному. І чим менша дитина, тим більше природної цікавості і закономірного пізнавального інтересу вона до всього відчуває.
Лариса Чернокрилюк / Фото lb.ua
Проблеми з дітьми раннього віку
За словами експертки, шкідливий контент дитина раннього віку насправді особливо не відрізняє від загального потоку іншого контенту. А особливого його змісту може надати занадто емоційна реакція дорослого на цю тему в присутності дитини.
І цей зв’язок "певна картинка – перелякані очі мами чи тата, незвичайно пришвидшене їх і гучне мовлення, чи навпаки – завмирання, неприродня пауза" дитині може бути цікавий сам по собі. Як спосіб керування поведінкою дорослого. Подібна схема працює при перших спробах дитини вголос повторити нецензурне слово,
– розповіла Чернокрилюк.
За словами експертки, "у ранньому віці, коли інтерес її до забороненого ще мимовільний, нестійкий і не осмислений, найрозумнішою тактикою буде ігнорування і перемикання уваги дитини на щось більш цікаве".
Діти старшого віку
За словами психолога, коли дитина у старшому віці виявляє підвищений і стійкий цілеспрямований інтерес до шкідливого контенту – це привід для обережної відвертої розмови у довірливій, спокійній максимально безпечній для дитині формі. Завдання батьків – зрозуміти, яку потребу дитини стала задовольняти ця тема і яке порожнє місце вона зайняла.
Зберігаючи контур безпеки і даючи дитині тверду впевненість у її недоторканності і захисті, повазі до її особистості і її особистісного простору, можливо разом з дитиною виробити план порятунку і протидії можливому впливу шкідливого контенту у майбутньому,
– зазначила експертка.
Радниця з питань захищеності людини в Інтернеті при віцепрем'єр-міністрі – міністрі цифрової трансформації України, засновниця освітнього проекту щодо безпеку дітей в Інтернеті #stop_sexтинг Анастасія Дьякова розповіла, які ключові навички стійкості щодо шкідливого контенту в інтернеті треба виховувати в дітях.
Правила:
критичне мислення щодо сприйняття інформації щодо життя і здоров’я. Діти мають розуміти, який контент вони бачать в інтернеті, на скільки він може бути безпечним чи небезпечним. Часто ми бачимо в інтернеті небезпечний контент, це не стосується, навіть, "суїцидальних груп", а челенджів і квестів, які просто становлять фізичну небезпеку для здоров’я дитини та її життя;
критичне сприйняття інформації щодо правдивості, бо діти здатні вірити у неправдиву інформацію;
дитина має розуміти зв’язок між реальним життям і онлайн. Діти, які грають багато комп’ютерних ігор мають викривлене уявлення, коли стирається межа між "онлайн" і "офлайн". Їм здається, що інтернет – це продовження реального життя;
діти мають знати, до кого можна звернутися у випадку, якщо вони зіштовхнулися з проблемою.
У нас є таке поняття як "секрет", коли ми вчимо дитину тримати щось в таємниці. Але є і погані таємниці, які не можна зберігати. Гарна – це коли ми приготували торт на День народження мамі звечора і до ранку не треба про це розповідати, а погана – це ті, які змушують нас хвилюватися та нервуватися,
– додала Дьякова.
"Соціальні мережі – це "підлітковий простір"
Практичний психолог Ольга Чаттопадхай розповіла, що у кожному етапі розвитку дитини, вона навчається робити щось самостійно, наприклад, у віці трьох років вона прагне сама одягатись, у віці 9-10 років – навчається готувати перші прості страви, у підлітковому віці – прагне до згуртування, створює групи по інтересам, пробує конкурувати із такими як вона сама.
Соціальні мережі – це "підлітковий простір" для "таких, як я сам". Діти пробують висловлювати свою думку, сидячи за екраном, не бачачи співрозмовника, це так звана захисна відстань, "неживий контакт". Там вона виплескує емоції, ділиться думками, шукає підтримки та людину, яка б розділила з нею її переживання. Оскільки батьки часто на роботі, не проводять достатньої кількості часу з дітьми, хлопці та дівчата шукають інший спосіб аби не відчувати так звану самотність, нерозуміння, нудьгу тощо,
– розповіла Чаттопадхай.
За словами психолога, у дітей ще немає достатнього життєвого досвіду, аби виявити шахрайство, маніпуляцію, обман, тому легко піддаються впливу та неправомірним діям злочинців.
Ольга Чаттопадхай / Фото з фейсбуку героїні
Лайки, коментарі, репости – це певна гра
Лариса Чернокрилюк зазначила, що діти засвоюють норми поведінки, наслідуючи ті зразки, які вони бачить навколо себе. І обирають ті, які на їхню думку – привабливі для багатьох.
Не секрет, що доступність глобальної мережі інтернет, смартфонів і соцмереж, а також масове захоплення ідеями мережевої популярності, накопиченням видимих дитині, матеріальних нібито "скарбів": кількості лайків, коментарів, репостів, – це певна гра,
– розповіла Чернокрилюк.
За словами дитячого психолога, дитина переносить цю потребу у грі із реального життя, зі світу об’єктивних відчуттів у світ віртуальних певних поверхневих, нестійких псевдо-взаємодій. Крім того, підлітки мають потребу у визнанні та приналежності до "своєї" групи.
"Діти сідають на голку схвалення підписників"
Діти молодшого шкільного віку часто починають переоцінювати та надавати багато значення відповідям на своє пред’явлення у соцмережі.
Як то кажуть, сідає на голку схвалення підписників, з якими у неї може і не бути знайомства у реальному житті. Це підвищує толерантність дитини до такого спілкування, збільшує її коло сприймання, робить поступово дитину нерозбірливою до таких зв’язків,
– розповіла Чернокрилюк.
За словами дитячого психолога, у 10-річному віці дитині хочеться, щоб її всі неодмінно любили. Тому діти молодшого шкільного віку та з нестійкою самооцінкою йдуть на контакт з користувачами мережі, які позитивно оцінюють дитину, схвалюють її та переходять на більш високий ступінь довіри у спілкуванні.
"Існує певна "ілюзія спальні"
За словами засновниці освітнього проекту щодо безпеку дітей в Інтернеті #stop_sexтинг Анастасії Дьякової діти потрапляють у такі випадки, бо можуть не знати, які існують подальші ризики.
Важливо, щоб діти мали знання і розуміли межу між онлайн-діями та офлайн-наслідками. Існує певна "ілюзія спальні", коли нам здається, що наші дії в інтернеті ніяк не пов’язані з нашим реальним життям,
– зазначила Дьякова.
За словами експертки, ті діти, у яких є проблеми в родині, більш схильні потрапляти в так звані "суїцидальні групи". Тому важливо слідкувати за настроєм та емоційним станом дитини, щоб вона мала психологічну стійкість і не була зацікавлена в такому контенті.
Чому діти стають жертвами сексуального насильства?
Діти стають жертвами таких явищ, як грумінг – налагодження у віртуальному просторі довірливих стосунків із неповнолітніми, мета якого вступити з ними в сексуальний зв’язок, а також налякати і шантажувати дитину; секстинг – пересилання особистих фотографій, повідомлень сексуального характеру за допомогою телефонів, електронної пошти і соцмереж; сексторшин – це також налагодження довірливих стосунків з дитиною, але метою є отримання приватних фото чи відео, і далі відбувається шантажування дитини, що я всім надішлю ті фото, якщо ти не надішлеш мені гроші чи ще більш відверті матеріали. В Україні всі ці явища – заборонені та криміналізовані.
"Дитина може шукати те, що не отримала від батьків"
Дитячий психолог Лариса Чернокрилюк розповіла, що у ситуації байдужості, надзвичайної зайнятості батьків, відсутності цікавості до життя своєї дитини "у телефоні", а, іноді, і через брак довірливих стосунків, дитина постійно відчуває депривацію – систематичний голод своїх основних потреб в увазі, прийнятті, підтримці, емоційному теплі, милуванні, безумовній любові тощо.
Якщо важлива потреба довгий час не задовольняється або задовольняється у невідповідній формі і недостатньо, то дитина буде чутливою до таких проявів уваги з боку будь-кого, навіть, сторонніх осіб. І буде прийматиме знаки уваги нових віртуальних знайомих, шукаючи в них те, чого не доотримали від батьків,
– зазначила Чернокрилюк.
За словами практичного психолога Ольги Чаттопадхай, кожній людині важливо, щоб її бачили не як предмет оцінок, а як особистість.
Якщо дитину часто критикують, порівнюють із старшими братами чи сусідкою Оленкою, то вона може відсторонюватися, не розповідати про шкільні новини, не цікавиться що відбувається в сім’ї, а знайти розраду, де її приймуть та вислухають,
– розповіла Чаттопадхай.
Дитячий психолог Лариса Чернокрилюк зазначила, що криза підліткового віку додає нові мотиви виникненню занадто довірливих і близьких стосунків з незнайомцями в мережі:
традиційна криза "нерозуміння батьків і дітей";
притаманна цьому віку емоційна нестабільність і швидка зміна настроїв; збільшення імпульсивності та ірраціональності вчинків;
випробування меж дозволеного;
спроба відтворення поведінки дорослих, яку забороняли раніше;
притаманна цьому віку конфронтація з батьками, яка викликає у юнака чи дівчини відчуття самотності і ізоляції.
У дівчат підліткового віку, крім того, зростає потреба у зовнішньому підтвердженні їхньої привабливості, відповідності її зовнішності і поведінки стандартам, ідеалам, "еталонам" жіночності, краси, які через інтернет видаються між іншим сьогодні як гіперсексуальні і навіть агресивно сексуальні.
Важливо 80% запитів – проблеми зі стосунками: інтерв'ю з психологом Яною Барановою
"Привчати вільно і твердо говорити "Ні"
За словами психолога, завдання батьків полягає в тому, щоб змалечку формувати у дитини чіткі уявлення про тіло як те, що належить тільки самій дитині і ніхто не має права розпоряджатися ним, тільки вона сама.
Привчати вільно і твердо говорити: "Ні. Мені це неприємно. Стоп. Я не дозволяю це робити". Вчити дитину просити про допомогу у дорослих або старших дітей у разі, коли їй страшно, боляче, неприємно, ніяково і коли вона не може справитися з ситуацією самостійно. Навчати її алгоритму пошуку захисту і допомоги у різних, навіть нестандартних ситуаціях,
– наголосила Чернокрилюк.
Вона додала, що важливо навчити, наприклад, викликати допомогу швидким набором на телефоні кільком близьким дорослим у порядку пріоритетності й обов’язково вчити правилам безпечної поведінки з незнайомцями.
Анастасія Дьякова зазначила, що відслідкувати вплив шкідливого контенту на дитину можна за словами, які дитина використовує та за рішеннями, на базі яких цінностей вона приймає.
І тут ми можемо зрозуміти за ким дитина слідкує в інтернеті. Не забирати у неї телефон, а спілкуватися на ці теми, бо сьогодні лідерами думок для дітей є різні блогери, які часто виховують ті цінності, які ми не завжди хотіли б, щоб мали наші діти,
– розповіла Дьякова.
За словами експертки, у випадку впливу шкідливого контенту на дитину, батьки можуть спостерігати наступні психологічні та фізичні прояви:
зниження або відсутність апетиту;
соматичні симптоми: головний біль, біль в животі. Такі ознаки часто говорять про те, що дитина зазнає булінгу;
порушення режиму сну;
дитина може ставати неохайною, коли їй стає байдуже на те, як вона виглядає;
відсутність інтересів та прагнень до будь-чого. Наприклад, раніше дитина любила займатися спортом, а зараз каже ні;
втрата друзів, коли дитина раніше спілкувалась з кимось, а зараз стала ізольована;
зміна характеру: відчуження, нерішучість, тривожність, подразливість, апатія, відчуття спустошеності, сорому та провини;
вживання алкоголю та наркотиків може означати, що дитина хоче забутися і втекти від тієї реальності в якій вона опинилася;
агресія щодо себе та інших дітей: тілесні ушкодження;
соціальні прояви: зміна в навчанні; прагнення до усамітнення; втрата інтересу до дружби та соціальної діяльності;
зниження настрою, депресивний стан;
Що робити, якщо дитина потрапила під вплив шкідливого контенту в інтернеті?
В Україні з вересня 2020 року можна звернутися на державну урядову лінія "1545", після чого вибрати "3". На ній цілодобово, анонімно й безкоштовно працюють психологи. Сюди можуть звертатися діти, батьки та спеціалісти, які працюють з дітьми. В Україні також діють безкоштовні та анонімні онлайн-консультації Teenergizer, де діти можуть отримувати допомогу через чати з консультантами та психологами.
"Важливо до психіки дитини відноситися як до органу"
В українській практиці, коли дитину треба вести до психіатра - це вже для батьків здається катастрофою. Але коли у дитини болить рука чи зуб - ми йдемо до лікаря. Важливо до психіки дитини відноситися як до органу, якому треба допомагати і коли є симптоми - звертати на них увагу,
– наголосила Анастасія Дьякова.
За словами експертки, у сім’ях мають бути створені довірливі відносини, щоб дитина, потрапивши у загрозливу ситуацію, могла розказати про це своїм батькам і знати, що вони її підтримають. Якщо батьки розуміють, що вже стався злочин, - необхідно звернутися до поліції або до кіберполіції. Бажано також зробити копію листування з групи чи з самим злочинцем, так як їх можна стерти або знищити.
Дитячий психолог Лариса Чернокрилюк зазначила, що для того, щоб обережно вивести дитину із складного та травматичного досвіду, поруч має бути стійкий дорослий, якому довіряє дитина.
І йому необхідно буде послідовно провести її через три етапи:
- стабілізація – до самого обговорення обставин і деталей того, що сталося, тобто до занурення в тему. Дорослий, зберігаючи постійний зворотній зв’язок і якісний м’який контакт з дитиною робить акцент на тому, що зараз ми тут, ми з тобою разом, все минулося і більше не повернеться;
- конфронтація – безпосереднє заглиблення у складну тему. Максимально тактично і делікатно, даючи дитині час на паузи, надавати дитині весь час якісну психологічну підтримку;
- інтеграція – вихід із обговорення теми. Головний акцент можна зробити на тому, що нині і назавжди ми тепер з тобою у безпеці, у нас достатньо сил та ресурсів захищати себе.