Народ Джеймса Мейса також зазнав геноциду – він походив з індіанського племені черокі. Історик розумів, що своєму народу він уже не зарадить, тому намагався допомогти іншим.

Більшість істориків вважають колективізацію причиною Голодомору. Проте Джеймс Мейс бачив справжі причини Голодомору не лише в економіці.

Читайте також: Великий страх Сталіна – чому насправді організували Голодомор

До Мейса ніхто назагал не говорив про геноцид українців. Вперше це сталось у 1982 році. Коли на міжнародній конференції в Тель-Авіві молодий науковець, який щойно отримав ступінь доктора історичних наук і захистив дисертацію про комунізм в Україні, зробив сенсаційну заяву. Голод в Україні 1933 гоку – штучний. Тоді в українців не просто забирали хліб, а нищили націю.

До того, як це заявити, сам історик 10 років у це не вірив, адже розповіді діаспорян викликали в нього сумнів. Науковець взявся шукати докази геноциду українців і знайшов. Згодом його запросили в Комісію Конгресу з дослідження голоду в Україні.

Читайте також: Як Голодомор змінив український менталітет: думки експертів

Аби закрити рота США у 1985 році перший секретар ЦК компартії України замовив історикам дослідження. Вони мали довести, що голоду не було. Серед них був і Станіслав Кульчицький.

Нам дозволили вивчати архіви, до яких науковці не були допущені і потім я написав записку в ЦК компартії України, що голод потрібно визнавати. Я написав записку і вона блукала півроку по коридорам Центрального комітету,
– розповів доктор історичних наук Історії України НАН Станіслав Кульчицький.

Щербицькому таки довелось визнати голод, проте причиною той називав неврожай.

У 1998 році Конгрес США видав тритомний звіт щодо Голодомору. Там було чітко вказано, що голод був спрямований саме на знищення українців.

Читайте також: Голодомор: только факты и статистика

Мейс відчував свою особливу роль в донесені правди про голодомор.

Коли я питав його, чому ти почав цим займатись він казав: ваші мертві мене обрали,
– поділився доктор історичних наук Юрій Шаповал.

Джеймс Мейс помер у 2004 році так і недочекавшивсь визнання українським парламентом Голодомору геноцидом. Це сталось лише у 2006 році.

Однак цього року іменем історика назвали одну з вулиць у Києві. Подалі від центру, усього в кілька нежитлових будинків. На них ще досі сліди від колишньої "Колективізації" і поки жодної згадки про дослідника.