У крамницях і громадському транспорті дріб'язок приймають із невдоволенням, а дехто вивозить наші монети за кордон на переплавлення, розповідають фахівці. В той же час, монетний двір України щороку карбує їх до мільярда штук і витрачає на це чималі кошти.
Наприклад, виробництво однієї та двох копійок обходиться в двадцять разів дорожче їхнього номіналу. В НБУ вже збиралися виводити з обігу розмінні монети. Щоправда, далі розмов справа не дійшла.
Я не думаю, що в нас на горизонті є така перспектива як зникнення монет чи самих дрібних купюр,
– вважає економічний експерт Дмитро Боярчук.
Інші експерти також впевнені: попри знецінення монет, найближчим часом вони з обігу точно не зникнуть. Проте, з економічними факторами це не пов'язують.
Наявність монет і карбування монет – питання більше відноситься до національної самосвідомості, ніж до питань економічної доцільність їх введення. Тому ми побачимо через якийсь час виведення частини монет з обігу, як мінімум номіналом "копійка", "дві" і "п'ять", але питання про решту грошах, він, звичайно, залишиться відкритим,
– вважає економічний експерт Олег Устенко.
Від дріб'язку вже відмовились у Білорусі та Швеції. В деяких країнах їх переводять на карткові рахунки. В той же час, розмінні монети навпаки можуть збагатити своїх власників.
На спеціалізованих сайтах колекціонери готові викласти за них чималі гроші, але певного року випуску. Наприклад, за українську копійку 1994 року, готові віддати до 600 гривень. А монету номіналом в одну гривню 1992 року заберуть мінімум за дві тисячі гривень.