В Україні збільшується кількість пенсіонерів, однак проблема у тому, що все менше дорослих можуть утримувати їх. Теперішня солідарна пенсійна система не може забезпечити гідне фінансове становище для громадян. Чи може допомогти у такому випадку накопичувальна система, дізнавався 24 Канал.

Читайте також "Наші аграрії більш конкурентоздатні": чому Європа бойкотує українське зерно

Нагадуємо, що ще у 2021 році прем'єр-міністр Денис Шмигаль оголосив про те, що в Україні з 2023 року вводитимуть соціальні пакети з накопичувальними пенсіями.

Того ж року у Мінсоцполітики пояснили важливість запровадження накопичувальної системи, а саме через демографічну ситуацію в країні та недостатність фінансування держава не може забезпечити населення гідною пенсією. А пенсійні накопичення можуть це змінити.

Новий законопроєкт про накопичувальну систему

Фінансова ситуація у Пенсійному фонді одна із ненайкращих, адже залишається стабільно важкою. Як зазначають у Forbes, солідарна пенсійна система де-факто банкрут. Тобто близько 40% видатків Фонду покриваються коштом трансферу з державного бюджету.

Розв'язати це питання намагаються новим законопроєктом. За даними "Мінфіну", у Верховній Раді зареєстрували проєкт №9212, який має на меті запустити накопичувальну пенсійну систему вже цього року.

Варто зазначати, що це одна із найскладніших та найтриваліших реформ, яка коли-небудь була в Україні. Її вартість оцінюється у 30,8 мільярда гривень за перший рік впровадження:

  • Перша половина суми – це компенсація фондам загальнообов’язкового державного соціального та пенсійного страхування втрат від недонадходжень ЄСВ,
  • А друга – сплата додаткового накопичувального внеску з коштів держбюджету на користь учасників системи.

Які основні положення

Перш за все, відповідно до законопроєкту усі категорії працівників до досягнення 55 років обов'язково братимуть участь у системі накопичувального забезпечення.

  • Однак лише для фізосіб-підприємців та самозайнятих це буде добровільно.
  • У випадку передчасної смерті особи, її накопичення переходитимуть у спадок.
  • Сама система накопичення працюватиме у комбінованому варіанті. Це означає, що до 2026 року внески акумулюватиме Пенсійний фонд. А з 2026 року громадяни зможуть обрати для себе будь-який авторизований недержавний пенсійний фонд, куди сплачуватимуть внески.

Щодо розміру внесків, то експерт з питань соціальної політики Андрій Павловський розповідає, що починаючи з 2023 року із 22% ЄСВ роботодавці сплачуватимуть 1%, водночас держава теж. Тобто загальний розмір ЄСВ збільшувати не будуть.

До слова, у 2024 році внески складатиме вже 1,5%, з 2025 року — 2%. Крім того, за бажанням працівника, розмір його самостійних внесків може бути збільшено.

Накопичувальна система не стане основою

Андрій Павловський пояснює, що насправді накопичувальна система стане лише допоміжною до основної солідарної системи.

Українське чинне законодавство передбачає 3-рівневий рівень пенсійного страхування:

  • Перший базовий рівень – це солідарна система. Вона зараз є й поки залишатиметься надалі;
  • Другий рівень – обов'язкове накопичувальне пенсійне страхування, так звана накопичувальна система;
  • Третій рівень – добровільне пенсійне страхування.

Зараз у нас є тільки перший та третій рівні. Другий в силу теперішніх обставин не запровадили.

Андрій Павловський

Експерт з питань соціальної політики

Накопичувальна система розглядає варіант, коли пенсіонер отримуватиме до основної пенсії додаткову надбавку, яку сам собі й відкладав від заробітної плати. Втім виникає питання, чи зараз сприятливий час для такого нововведення. У свій час фахівці МВФ та Світового банку неодноразово повідомляли, що зараз під час війни та економічної кризи ризиковано та недоцільно запроваджувати накопичувальну систему. Все через те, що вона може при несприятливих умовах перетворитися на одну велику фінансову піраміду.

Цікаво Що буде з пенсією при виїзді за кордон: відповідь Мінреінтеграції

Головні ризики накопичувальної системи

Експерт радить вивчити негативний досвід східноєвропейських сусідів під час запровадження такої системи. Йдеться про Польщу, Угорщину та Чехію.

У цих країнах навіть при більш сприятливих умовах, ніж є вони зараз в Україні, ця система зазнала краху. Тобто нам важливо вивчити зараз негативний досвід,
– додає Павловський.

  • Зараз головними ризиками є те, що в останньому поданому законопроєкті без відповіді залишається питання про гарантії збереження пенсійних накопичень. Також ефективність інвестування цих пенсійних грошей. Усім відомо, що фондовий ринок України ніби і є, але насправді нема, оскільки він не функціонує належним чином. Відтак чимало іноземних інвестицій проходять повз нашу економіку.

Однак у Пенсійному фонді ще раніше пояснювали, що накопичені кошти одразу вкладатимуть у надійні інструменти. Це державні цінні папери, в тому числі цільові на реалізацію довгострокових проєктів, муніципальні цінні папери, акції та облігації підприємств, депозити в надійних банках, банківські метали, нерухомість, земля тощо.

  • Зверніть увагу, за розрахунками МВФ, для того, щоб накопичувальна пенсійна система стала успішною, потрібно, щоб дохідність на пенсійних рахунках перевищували хоча б на 3% рівень інфляції. У іншому випадку після 30 – 40 років накопичення може "з'їсти" інфляція.

За словами Данила Гетманцева, голови Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики, накопичені гроші не повинні втратити свою вартість.

А що таке втрата вартості? Це інфляція. Тобто при 24% інфляції навряд чи ми зможемо забезпечити таку саму вартість грошей, за якою вони були зараховані на рахунок. Навіть 5% інфляції це забагато для успішного функціонування пенсійної системи. А на 5% НБУ планує вийти у 2025 році,
– додає він.

Колишня міністерка соціальної політики Марина Лазебна до повномасштабного вторгнення пояснювала, що під час інвестування закон України зобов’язує розкладати пенсійні накопичення "по різних кошиках". Відповідно, активи, у які інвестуються пенсійні накопичення, можуть бути, як гривневими, так і валютними. Це повинно захистити їх від курсових коливань. Також від інфляції та знецінення гривні.

  • Крім того, розмір адміністративних видатків не повинен бути занадто високим. Візьмемо до прикладу такі країни, як Чилі та Аргентина. У них адміністративні витрати становили по 7–9%. В кінцевому результаті люди отримали копійки. Тобто Україні потрібно зробити так, щоб ці витрати не перевищували хоча б 1—1,5% від загальної суми.

Насамкінець Андрій Павловський запевняє, що ніхто не проти цієї системи, але Україні для цього потрібно попрацювати, щоб у кінцевому результаті все вийшло.