Із власної юридичної практики знаю чимало десятки випадків корпоративного шантажу, через які міжнародні інвестори ризикували втратити сотні мільйонів доларів, які наважилися вкласти в Україну. Але навіть якщо їх вдавалося зберегти свої кошти, вони втрачали віру у чесний бізнес в Україні.
Для подібних схем використовують судові рішення не лише з підробленими датами, але із зазначенням неіснуючого суду або судді. Однак реєстратора або нотаріуса часто це не зупиняє. Ситуацію треба змінювати радикально. Країна, яка очікує суттєвих інвестицій, мусить захистити право інвесторів і безпеку їх бізнесу.
Відзначу нещодавнє урядове рішення щодо протидії масовій технології поглинання чужого майна. Ідеться про захист інвесторів від втрати активів через підроблені суддівські рішення. Відповідною Постановою КМУ від 8 вересня 2016 року № 594 державного реєстратора зобов’язано звіряти надану йому інформацію із відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень.
Якщо документом, поданим на державну реєстрацію прав, є рішення суду, то реєстратор для встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень мусить перевірити наявність електронної копії такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Також він перевірить його відповідність за документарною інформацією та реквізитами електронній копії. Сам Реєстр, нагадаю, є відкритим для загального доступу на офіційному судовому веб-порталі.
Згадане урядове рішення – важливий крок на захист інвесторів в Україні. Але, безумовно, вирішення проблеми не вичерпується прийняттям самої лише постанови. Бізнес в Україні вимагає системних зрушень у сфері захисту права власності. Зокрема, виглядає доречним перехід до титульної системи реєстрації за естонською моделлю. Вона передбачає, що об’єктом реєстрації є право розпоряджатися майном, а не облік угод із ним.
Подальше впровадження цієї системи здатне убезпечити інвесторів від майнових атак і перетворити державу із стороннього спостерігача на сторону, зацікавлену у впровадженні й дотриманні законності. Цьому сприятиме запровадження принципу страхування. За цим принципом, матеріальні збитки власнику, завдані через некоректне ведення державного реєстру, зобов’язана компенсувати держава.
Перехід на систему титулів варто доповнити певними правовими нормами. Зокрема, посилити принцип экстериторіальності подачі реєстраційних документів контролем за місцем знаходження підприємства або нерухомого майна із зобов’язанням реєстратора повідомляти про ці дії власника, вказаного у реєстрі. Ці та інші кроки дозволять власникам убезпечити активи та інвестиції. І це стане вагомим внеском у поліпшення інвестиційного клімату в Україні.
Читайте також: Україна заманюватиме інвесторів податковими пільгами