Писала в окупації: школярка з Херсона виграла Олімпіаду геніїв у США з віршем про країну-смітник

Попри окупацію, Поліна продовжувала створювати свій конкурсний проєкт — поезію англійською мовою на тему екологічних викликів перед людством. І виграла серед тисячі дітей із 70 країн світу.

Важливо Через війну в учнів зменшилася успішність: з яких предметів погіршилися результати

Як вона пережила окупацію в Херсоні

За її словами, саме в день вперше від 24 лютого її батьки поїхали по роботі з дому. Мама-вчителька допомагала евакуйовувати вихованців з інтернату, батько-підприємець поїхав на робоче місце.

Я лишилася сама з молодшим братом вдома, ми збирали речі, але не розуміли куди. Факт окупації я відчувала як повне обмеження волі, ніби я в тюрмі ні за що. Мені морально було дуже погано, була одна лише думка, що це все– пригадує Поліна.

Вона розповіла, що з мамою та братом уже пізніше двічі намагалися виїхати на машині знайомого, але їх не випустили окупанти.

"За всі три місяці, доки я була в окупації, я майже не виходила надвір. У нас під вікнами постійно відбувалися фейкові мітинги, куди звозили якихось чужих людей, роздавали їм російські прапори, знімали на камеру, а потім викидали все", – каже учениця.

Дівчина зізнається, що саме навчання і робота над науковим проєктом тримали її при тямі. У неї було дистанційне навчання в українській школі, тож вона отримувала завдання і працювала над ними вдома.

"Коли ми закінчили семестр і у травні я завершила проєкт, я просто знову опинилася в порожньому домі наодинці зі своїми страхами і ненавистю до росіян, до загарбників. Було бажання взяти автомат і йти самій виганяти росіян", – каже Поліна.

Як дівчина виграла на конкурсі

Під час окупації українка створила вірш Garbage State, що приніс їй перемогу на міжнародній Олімпіаді геніїв у США.

Так, це вірш про країну-смітник, і кожен громадянин цієї країни має паспорт країни-смітника. Є таке реальне наукове поняття, як тихоокеанська сміттєва пляма. Цей вірш сповнений сатири про неї, яка задумувалася першочергово для привернення уваги до засмічення планети– пояснює Поліна.

Вже після написання вірша дівчина побачила аналогію країни-смітника з Росією. І там є такі рядки: "хто ж хоче жити в такій країні, коли її вигляд такий жахливий?".

"Це для мене про Росію теж. І головна думка: "Ми вирішимо цю проблему рано чи пізно, бо якщо ні, тоді всі стануть громадянами країни-смітника", – додала учениця.

Поліна розповідає, що на конкурсі кожен проєкт треба було представити у відеоформаті з презентацією – змонтувати динамічний ролик.

"І тут я: в окупації, лише з одним телефоном у руках і майже без інтернету. Я досить довго сиділа у своїй кімнаті, готувала сценарій, слайди презентації, знімала, а потім ще довше завантажувала програму для монтажу, монтувала, та врешті доробила цей проєкт", – каже вона.

Дівчина додала, що перемога стала для неї дуже несподівано.

Я дивилася онлайн-трансляцію з церемонії нагородження, коли вже виїхала з Херсона. Дуже довго йшов той ефір, і мене ніде не оголосили. Я вже думала, що це все. Але після вітальних слів я почула своє ім’я в категорії гран-прі– пригадує Поліна.

Цікаво, що зараз дівчина поїхала до Канади, де живе в хрещеної. Там вона вже знайшла нову школа, яку планує закінчити. Учениця знайшла нове захоплення – створює документальні фільми про Україну.

Також вона продовжує писати, зокрема про свій сум за домом, українську історію, про війну тощо.

"Мені дуже погано далеко від Херсона, і мене дуже хвилює стан міста – те, що його досі обстрілюють. Там є мої рідні", – підсумувала дівчина.