Пояснення, як оцінювати навчальні досягнення учнів з ООП описані у новому Порядку організації інклюзивного навчання у школах, каже директорка "Бердичівського інклюзивно-ресурсного центру" Людмила Верещак.

Цікаво Як зміниться інклюзивне навчання у 2022 році: роз’яснення ДСЯО

Вчителям важливо розглядати інтелектуальні порушення, що трактуються як порушення функціонування різного ступеня прояву:

  • передумови інтелекту (пам’яті, уваги, мислення, мовлення, вольових процесів, мотивації тощо);
  • власне інтелекту (здатності до узагальнення, абстрагування, міркування, продукування думки, судження, здатності робити висновки тощо);
  • інвентарю інтелекту (набутих знань, умінь, навичок).

Легкий ступінь:

  • Має труднощі в концентрації уваги. Дитина часто відволікається, довго розглядає картинки.
  • Переважає фразове мовлення.
  • Дитина самостійна, необхідний частковий супровід дорослого.
  • Потребує додаткового часу, індивідуальних інструкцій, вказівок або нагадувань. Наприклад, “Зараз урок математики, тобі треба подивитися на дошку й послухати вчителя”.
  • Пасивний словник переважає над активним. Тобто дитина запам’ятовує багато слів, але здебільшого не може відтворити.
  • Уповільнений розвиток відчуттів.
  • Низька мотивація через те, що знижена пізнавальна діяльність.
  • Мислення конкретне та обмежене досвідом, низька здатність узагальнювати та абстрагувати. Тому абстрактні слова дитина не розуміє, дратується;
  • У підлітковому віці ці діти розуміють свою несхожість, тому часто мають депресивні та тривожні стани.

Помірний ступінь:

  • Має достатній рівень комунікації на елементарному рівні;
  • Потребує супроводу та додаткових опор: картинки або предмети, які візуалізують сказане. Дитина не може довго слухати пояснення вчителя;
  • Важко даються соціальні сигнали від інших;
  • Опановує більшість навичок самообслуговування;
  • Потребує розширених інструкцій. Наприклад, має бути прописаний алгоритм, аби допомогти дитині не розгубитися;
  • Робота із соціально-емоційною сферою. Часто не зчитує емоції, тому про них треба говорити;
  • Фрагментовані думки, фразове мовлення. Вчителю треба просити таку дитину: “Скажи, будь ласка, повним реченням” або починати речення замість дитини.

Тяжкий ступінь:

  • Мовлення та комунікація – на мінімальному рівні, використовує короткі слова або невербальні форми комунікації (картки, жести);
  • Труднощі з моторними навичками, дитина фізично слабка. Наприклад, треба багато спроб і вправ, аби дитина тримала ручку;
  • Потребує щоденної регулярної допомоги, супроводу та самообслуговування;
  • Важливо наглядати за безпекою дитини. Часто не розуміє, що безпечно, а що – ні;
  • Відволікається, має розсіяну увагу;
  • Після тривалих та систематичних занять може сформувати елементарні соціально-побутові навички.

Глибокий ступінь:

  • Мовлення не розвинене, видає звуки або крики;
  • Уникає контакту з іншими;
  • Потребує постійного розвитку та реабілітації;
  • Немає пізнавальної діяльності;
  • Малорухлива, має значні моторні порушення;
  • Має порушення смаку та нюху, тому часто їсть усе, що трапляється під руку.
  • Індивідуальний навчальний план.
  • Адаптація/модифікація змісту навчальних програм.
  • Оцінювання за загальними критеріями (при адаптації) або оцінювання на основі індивідуальних завдань.
  • Адаптовані стратегії та технології оцінювання.

Якими є адаптовані стратегії оцінювання учнів з ІП:

  • Письмові завдання у формі індивідуальних тестів; додатковий час; зменшена кількість завдань.
  • Допомога вчителя/асистента вчителя у розумінні завдання та алгоритмах дій.
  • Нестандартний виклад – презентація, картинки, ілюстрації, проєкти, демонстрація результатів у мікрогрупі або особисто.
  • Середовище, місце проведення оцінювання.
  • Спеціальне обладнання.

Відповідно до орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень школярів, учнів початкової школи оцінюють вербально, учнів 3 – 4 класів – рівнево, а учнів 5 – 9 класів – бально.

За словами експертки, у початковій школі оцінювання ґрунтується на врахуванні рівня досягнень учня. Для цього можна використовувати свідоцтво досягнень та портфоліо. Це є стимулюючою системою оцінювання.

Оцінювання здійснюється за чотирма рівнями та відповідними їм балами для всіх учнів, проте розроблені й диференційовані критерії, які враховують рівень інтелектуальних можливостей учнів з ООП.

Читайте також Що учням у селах заважає вчитися та якою вони бачать ідеальну школу: цікаве дослідження

Вимоги до оцінювання є різними, відповідно до категорії ООП/освітніх труднощів, та ґрунтуються на основі індивідуальних завдань.

Наприклад, навчальні досягнення за типовою програмою можуть бути такими:

  • учень рахує у межах 100;
  • здійснює обчислення у межах 1000;
  • використовує математичні формули для обчислення периметру і площі геометричних фігур.

В такому випадку навчальні досягнення за модифікованою програмою для учнів з інтелектуальними порушеннями будуть такими:

  • учень рахує у межах 10;
  • учень здійснює обчислення у межах 10;
  • розрізняє геометричні фігури.

Новий порядок організації інклюзивного навчання передбачає:

  • створення індивідуального навчального плану;
  • модифікацію змісту навчальних програм – які конкретно знання, вміння і навички, компетентності ми формуємо;
  • модифіковані вимоги до навчальних досягнень – що конкретно має знати, уміти та робити учень, чим повинен володіти;
  • модифіковані критерії оцінювання – які конкретно критерії ми будемо зазначати;
  • переведення у бали відповідно до загальних критеріїв оцінювання;
  • особи з ООП звільняються від ДПА.

Експерти кажуть, що коли в інклюзивний клас приходить дитина з інтелектуальним порушенням, вчителеві треба будувати роботу, спираючись на сильні сторони дитини. Не треба звертати увагу на тому, що дитина не вміє робити.

Коли дитина з ІП приходить до класу, і вчитель не знає про неї нічого, можна дати батькам опитувальник. Це – перший крок до успішної співпраці з батьками, бо вони опишуть досягнення й навички, які дитина вже має.

При взаємодії з батьками учня з ІП вчителі мають:

  • М’яко й тактовно давати оцінку ситуації, яку батьки не хочуть приймати. Об’єктивно описувати стан дитини й давати прості рекомендації.
  • Не руйнувати надії батьків. Треба наголошувати: "Разом ми зможемо більше".
  • Розповідати, що дитині вдавалося добре протягом дня за формулою бутерброда: чергувати, що вдалося й що не вдалося.
  • Бути поруч із батьками, встановити довірливі взаємини.
  • Долучати батьків до команди супроводу. Наприклад, можна створити онлайн-зустрічі.
  • Розподіляти відповідальність із батьками. Батьки разом зі спеціалістами мають навчати та виховувати дитину.

Також необхідно залучати батьків до роботи психолого-педагогічного супроводу та працювати над:

  • постановкою конкретних і досяжних цілей;
  • оцінюванням навчальних та особистісних досягнень;
  • наданням розуміння стратегії інклюзивної освіти;
  • баченням перспективи для учня з ІП у набутті робітничої професії.

До слова, МОН пояснило, як вчителям нараховують доплати за роботу в інклюзивних класах. Наприклад, якщо учень з ООП деякий час не відвідував заняття через хворобу чи з іншої причини, то це не впливає на розмір виплати педагогам. Деталі – читайте у статті.