Чому у вступників у педвиші низькі бали ЗНО

Аналіз вступної кампанії 2021 року свідчить, що середній бал абітурієнтів на педагогічні професії – 140 – 150 балів.

До теми Як змінювалася зарплата освітян протягом року: опублікували суми

Докторка педагогічних наук, професорка, заступниця директора з наукової роботи Інституту педагогічної освіти й освіти дорослих НАПН України Лідія Хомич каже, що причин цьому кілька.

Низький імідж учителя, невідповідна оплата його праці, відсутність соціального пакету, застарілі підходи до професійної підготовки майбутнього вчителя, знецінення ролі педуніверситетів тощо. Усе це негативно впливає на розвиток всієї освітньої галузі,
– додає експертка.

Заступник голови Комітету ВР з питань освіти, науки та інновацій Сергій Колебошин згоден, що через невисоку престижність професії вчителя до педагогічних вишів низький конкурс.

Та він додає ще один чинник – занепад природничо-математичної освіти (туди бали найнижчі). "Випускникам шкіл ці дисципліни здаються "більш важкими", "менш зрозумілими". Тож лишаються лише ті, хто свідомо обирають професію вчителя, хоча таких завжди не багато", – говорить експерт.

Головний експерт групи "Реформа освіти й науки РПР" Володимир Бахрушин зазначає, що ця проблема не нова.

Принаймні з кінця 1980 років відбувається поступове погіршення якості підготовки осіб, які вступають на педагогічні спеціальності. Здебільшого вступники з високими балами обирають більш престижні чи більш перспективні, на їхню думку, спеціальності, ніж педагогічні,
– впевнений він.

Ключовими причинами експерт називає низькі соціальний статус і зарплати педагогів.

Адже, за даними Державної служби статистики, середня зарплата у сфері освіти в останні роки становить приблизно 80% від середньої зарплати загалом. У багатьох країнах це співвідношення істотно інше.

“Також важливі умови праці. Це стосується як побутових умов, так і ставлення до вчителя, особливо молодого, з боку адміністрації, колег, батьків, учнів, органів управління освітою”, – підкреслює Володимир Бахрушин.

У якому стані педагогічна освіта зараз

На думку Сергія Колебошина, сьогодні в багатьох педагогічних університетах є досить потужні база й можливості. "Стратегічно ми можемо досягти класних результатів. Тактично – занепад. Система розбалансована, мало взаємодії, мало практики", – додає він.

Володимир Бахрушин запевняє, що є заклади освіти, кафедри, викладачі, які намагаються забезпечити якісну освіту, шукати й розробляти нові підходи та методики.

А є такі, що формально виконують вимоги до організації освітнього процесу, читають лекції, проводять практичні заняття, але насправді не дуже переймаються результатами навчання студентів і якістю освіти. Є й такі, де, фактично, відбувається "імітація" освітнього процесу.

За його словами, на якість освіти суттєво впливає не лише рівень підготовки вступників, але й те, що студенти мусять вчитися в занадто малих групах.

Так, у 2021 рекомендації на вступ на бюджет за спеціальностями "Фізика" та "Середня освіта" в 6 університетах отримали по одному вступнику, а у 8 університетах – від 2 до 5 вступників. Контрактників практично немає.

У деяких педуніверситетах подібна ситуація складається не перший рік із багатьох спеціальностей. Наприклад, у Полтавському національному педагогічному університеті з 30 спеціальностей лише на 11 на бюджет вступили від 2 до 5 абітурієнтів, ще на 4 – по одному вступнику.

Експерти кажуть, що з такою кількістю людей неможливо зробити навчання ефективним – коли є мало можливостей для обміну досвідом і проєктної роботи. Окрім того, замала кількість студентів змушує виші економити.

Як покращити якість педосвіти

Розв’язання проблем з якістю педосвіти не може бути швидким, оскільки вони накопичувалися протягом багатьох років. За словами експертів, тут потрібен комплекс заходів для послідовного впровадження протягом 10 – 20 років.

До заходів, які можуть дати відносно швидкий ефект без істотного додаткового фінансування, експерт Володимир Бахрушин зараховує дебюрократизацію управління освітою.

За останні роки виші отримали значно більшу автономію, насамперед у вирішенні академічних питань. Але на рівні внутрішніх нормативних документів університети часто відтворюють норми законодавства, що діяло 10 – 20 років тому. Це стримує можливості для вчасного розв’язання проблем,
– каже він.

Важливим є й доступ університетів до сучасної наукової та методичної літератури, інших освітніх ресурсів, у тому числі віртуальних. Наразі цю можливість університети використовують не повною мірою.

Варто оновити матеріально-технічну базу університетів, придбати сучасне наукове й навчальне обладнання.

Потрібно також розширювати участь університетів у міжнародних освітніх програмах і проєктах, що дає змогу залучити ресурси й досвід партнерів до покращення якості педагогічної освіти.

Читайте також Хто в Україні може закривати університети та які виші реорганізували у 2021

В окремих університетах за наявності необхідної кількості студентів можна створювати окремі освітні програми або вибіркові блоки дисциплін, орієнтовані на підготовку вчителів для різних рівнів середньої освіти.

Утім, основним шляхом спеціалізації має бути післядипломна освіта. Для вчителів-предметників, особливо в профільній школі, важливе не лише набуття загальнопедагогічних компетентностей, але і глибокі знання свого предмета,
– додає експерт.

З цього погляду перспективна можливість поєднувати підготовку за "науковою" спеціальністю (математика, фізика, біологія) на бакалавраті й за педагогічною спеціальністю в магістратурі.

Варто також полегшити доступ до викладання, особливо в профільній школі, фахівцям, які не мають педагогічної кваліфікації, але добре розуміють предмети.

На думку Сергія Колебошина, покращити якість педагогічної освіти можна через:

  • Оптимізацію системи педосвіти. Це створення педагогічних освітніх кластерів: коледж – виш – заклад післядипломної освіти – громадський сектор.

"Варто збільшувати кількість педагогічних практик і програм у класичних ВНЗ, щоби випускник такого вишу міг піти в школу без додаткових навчальних практик", – вважає він.

  • Оптимізацію освітньої мережі.
  • Створення ринку освітніх послуг, на який вигідно заходити не лише державним структурам.
  • Варіанти соціального замовлення. Це можуть бути тристоронні угоди “ОТГ – виш – абітурієнт” щодо подальшої роботи випускника.
  • Підвищення статусу вчителя.
  • Моніторинг працевлаштування випускників.

Лідія Хомич додає, що ідеальним варіантом покращення якості педагогічної освіти є реалізація ідей академіка Івана Зязюна, який говорив, що вчителя потрібно готувати як і актора – індивідуально.

Удосконалення професійної підготовки вчителя, на думку Лідії Хомич, має відбувається на трьох рівнях:

  • ціннісному (впровадження загальнолюдських цінностей у зміст психолого-педагогічних дисциплін);
  • змістовому (структурування змісту дисциплін на основі компетентнісного підходу);
  • технологічному (пріоритетність в опануванні інноваційними педагогічними та інформаційно-комунікаційними технологіями).

Також, на думку експертки, у професійній підготовці вчителя варто оптимізувати співвідношення теорії і практики, зокрема зменшити аудиторне навантаження на студентів.

Окрім того, потрібно передбачити в освітніх програмах підготовки вчителя наскрізну педагогічну практику впродовж усього періоду навчання й запровадити педагогічне наставництво у вищий школі.