На позачерговій зустрічі глав держав та урядів НАТО, до якої приєднається й президент Володимир Зеленський, говоритимуть про підтримку, яку Альянс надає і планує надавати нашій державі. А на саміті лідерів держав ЄС, до якої приєднається американський президент Джо Байден, йтиметься про скоординовану відповідь трансатлантичної спільноти на російську агресію. Як світові ЗМІ оцінюють позиції основних учасників цих зустрічей?

Читайте також Підвищити ціну агресії: що пишуть світові ЗМІ про стримування Путіна

США

У редакційній статті Wall Street Journal "Не час коливатися щодо України", автори стверджують, що Західні країни повинні відплатити за українську мужність і підвищити рівень підтримки Києва вже на найближчому саміті НАТО.

Члени редколегії WSJ вказують на виняткові досягнення українських військових та сил територіальної оборони, які не дали російським загарбникам реалізувати жодну зі своїх цілей і зробили дуже малоймовірним досягнення цих цілей у майбутньому.

До слова, на четвертому тижні українського опору автори закликають Західні уряди розслідувати, чому їх розвідка так переоцінила спроможність російських військ захопити Україну. Як припускають автори, песимістичні дані розвідки відмовили адміністрацію Байдена від більших поставок зброї напередодні російського вторгнення, тож тепер цим питанням мають зайнятися у Конгресі.

Хай там як, росіяни продовжують кампанію бомбардувань і блокади українських міст, готуючись до тривалої облоги. Путінські сили намагаються зламати бойовий дух українців, а також хочуть зруйнувати рішучість НАТО, погрожуючи ядерною ескалацією та спонукаючи мільйони українців шукати безпеки в країнах Заходу.

Більше того лідери (країн НАТО – 24 канал) мають відмовитися від яких-небудь розмов про переговори з Путіним, якщо тільки не йдеться про повне виведення російських військ з України. Якщо ж Путін відмовиться, то Заходу потрібно завдавати максимального болю Росії, щоб показати усім, до чого призводить військова агресія проти сусідніх країн. Про зняття санкцій також не може йти і мови, поки Путін не виведе танки і не визнає права України на свою незалежність.

Українці заслужили право самостійно визначати, з якими поступками тут готові миритися. Як пишуть члени редколегії Wall Street Journal, Зеленський зняв питання членства України в НАТО з порядку денного, але дав зрозуміти, що будь-які територіальні поступки перед Росією неприпустимі. Захід повинен дослухатися до позиції Зеленського і не закликати президента України приймати якісь інші умови.

Насамкінець, автори вказують, що героїчний опір України дав можливість Заходу дати відсіч Росії і показати авторитарним урядам, як демократії об’єднуються заради праведної справи. "Зараз не час коливатися", стверджують у Wall Street Journal, натякаючи на крилатий вислів Маргарет Тетчер щодо необхідності вибити війська Саддама Хусейна з Кувейту в 1990 році.

Чого очікувати від Великобританії?

Напередодні двох Брюссельських самітів, редакційний колектив видання The Guardian написав про свої очікування щодо ролі Сполученого Королівства у реагуванні на російську агресію. На відміну від Джо Байдена, прем’єр-міністр Боріс Джонсон, який прийшов до влади на гаслах Брекзиту і з усіх сил намагається провадити автономний від Європи зовнішньополітичний курс, отримав запрошення лише на саміт у штаб-квартирі НАТО. На саміті ЄС, де узгоджуватиметься консолідована відповідь Заходу на російську агресію, Британія представлена не буде.

Наслідки війни / Фото Umit Bektas

У цьому The Guardian звинувачують особисто прем’єра Джонсона, який попри те, що активно підтримує Україну перед лицем російської загрози, не відступив від роздільної риторики у стилі Брекзиту. Так у своїх нещодавніх промовах британський прем’єр порівняв український збройний опір із боротьбою британців за вихід з Європейського Союзу, стверджуючи, що в обох випадках йдеться про здобуття свободи. Така аналогія є недоречною на думку авторів, адже для президента Зеленського, як і для лідерів колишніх країн-членів Варшавського договору, ЄС та НАТО – це нерозривні поняття.

У редакції зазначають, що солідарність та єдність країн ЄС, яка була беззаперечною на початку війни, зараз знаходиться під загрозою. Балтійські держави та Польща підтримують найжорсткішу лінію санкцій проти Кремля. Однак Німеччина виступає проти ембарго на енергетичні поставки з Росії, які можуть послабити економіку європейських країн. Участь Британії у саміті могла б змінити розстановку сил, але роздільна риторика Джонсона не забезпечила йому місця за столом переговорів.

Що може запропонувати Німеччина?

В уряді Німеччини реальність війни усвідомлюють так само чітко, як і на вулицях Берліну, куди кожного дня прибувають до 10 000 українських біженців. Канцлер ФРН Олаф Шольц вже назвав російське вторгнення поворотним моментом (Zeitenwende) для зовнішньої та безпекової політики Німеччини. Щоб довести, що це не пусті слова, уряд канцлера анонсував підвищення оборонних витрат до рівня 2% ВВП (у порівнянні з 1.5% у 2021 році), а також погодив постачання 1000 протитанкових та 500 зенітних ракет для України.

Читайте також Зеленського назвали найвпливовішою людиною в Європі

Однак аби довести, що заяви Олафа Шольца дійсно знаменують «поворотний момент», йому доведеться подолати відразу три виклики, як пишуть The Economist. Потрібно забезпечити реалізацію проголошеного курсу, вкоренити його в стратегічну філософію Німеччини і забезпечити сталу підтримку цього курсу серед німецьких виборців.

Щодо першого виклику, то поточний стан Бундесверу може потребувати значно більше інвестицій, аніж на це готові в Берліні. За оцінками The Economist, саме лише "заповнювання прогалин" із амуніцією та військовими запчастинами обійдеться бюджету в 20 млрд євро. Не кажучи вже про закупівлю дорогих бомбардувальників, розбудови сил піхоти та спроможностей у кіберпросторі.

Ускладнюватиме реалізацію цього курсу також енергетична політика Німеччини. Внаслідок російської агресії німці вже відмовилися від проекту "Північний потік-2" та оголосили про будівництво додаткових терміналів скрапленого природного газу в якнайшвидші строки. У Берліні навіть розробили екстрені плани дій на випадок повного відключення російських газових поставок. І хоча деякі дослідники вважають такий сценарій підйомним для німецької економіки, до подібних планів скептично налаштовані урядовці.

Зрештою Олаф Шольц має забезпечити сталу підтримку свого плану виборцями. На сьогодні 61% німців підтримують скасування імпорту російських енергоресурсів, а близько 50% виступають за повернення обов’язкового призову. І хоча ці настрої можуть змінитися у майбутньому, але ідея, що енергетична взаємозалежність забезпечить мир, вже не буде такою популярною.

Для німців вступ в добу конфронтації передбачає переосмислення нового часу. Вторгнення Путіна в Україну зруйнувало російсько-німецькі зв’язки, що будувалися після завершення Холодної війни. Але, як сказав канцлер Шольц, прийнявши ці зміни, німці зможуть довести, що мир і безпека останніх тридцяти років – це більше, ніж історичний виняток.