А скільки сподівань покладалося на новий реліз цієї досить потужної співачки! Рекламуючи вихід платівки Агілера стверджувала, що цього разу вона наважилася на радикальні пошуки та експерименти. Мовляв, їй наскучили стандартні «аренбішні» пісеньки і захотілося зазирнути у майбутнє – пошукати якийсь, новий, модний та потужний «саунд». І що ми маємо в результаті? Бліді ритми, натужний і штучний псевдо-драйв, непереконливе перевтілення із заяложеними масками. Блискуча чорна шкіра, пригладжена зачіска, яскравий макіяж і голі ноги - це не майбутнє – у 70-х роках майстри диско-сцени видавали набагато ефектніші і футуристичніші «фішки».
Однак, схоже, що не слід поспішати з вираженням свого «фе» конкретно Агілері. У записі платівки приймали участь й інші виконавці. Тобто, я веду не до того, що запрошені гості все зіпсували своїм «фічирингом». А до того, що все це дуже підозріло – навіть такі пристойні зірки «інді-сцени» як M.I.A., Santigold, Sia, Ladytron, Goldfrapp не змогли додати до альбому чогось вибухового і просто кльового. Як так? Всі вони заслужені майстри своєї справи – продукування заводних хітів. А тут така от невдача…
Серед музкритиків вже прозвучала гіпотеза – в усьому винне занадто обережне продюсування. Тобто, сама Агілера та її колеги по сцені може й були готові до справді цікавих та радикальних експериментів, а от боси рекордингової компанії - ні... Давши Агілері «відмашку» на новий, спрямований-в-майбутнє-альбом, зібравши актуальних музичних вундеркіндів, витративши купу грошей на промо-акції, боязкі продюсери таки не наважилися відпустити віжки і довіритися музикантам. В результаті ми маємо не стільки нову довгоочікувану платівку Крістіни Агілери, а порізаний, кастрований, відцензурований залишок творчої енергії Агілери and Кo. В принципі ця гіпотеза звучить найправдоподібніше. Боси лейблу RCA Records просто не змогли цього разу нормально використати потенціал зоряної співачки.
А взагалі, я мабуть, зробив велику помилку – навіщо я почав писати про Крістіну Агілеру та великі лейбли? Кому, вони сьогодні потрібні? Тепер, в інтернеті можна знайти стільки цікавих, нових,футуристичних, радикальних виконавців, які випускають свою музику самостійно, без посередництва крупних рекордингових машин, що чекати на новий альбом Агілери, це все одно що чекати на четвертих «Піратів Карибського моря» - шуму багато, а задоволення нуль. Хоча голос у Крістіни гарний. Сподіваюся в наступному альбомі вона більше зосередиться на розкритті потенціалу свого вокалу, а не на експериментах. Щоб у маршрутках було приємніше їздити. А то деколи плеєр вдома забуваєш – дуже прикро