Політична кар'єра Ердогана почалась у 1994 році, коли став мером Стамбулу. Він добре справлявся з вивозом сміття і забезпеченням водою. Цим він завоював симпатії жителів міста. Одночасно просував деякі мусульманські ідеї. Наприклад, прагнув обмежити споживання алкоголю в місті. В 1998 році він публічно продекламував вірш ісламського змісту на мітингу. За це його засудили. Після звільнення був лідером кількох ісламіських партій.
Після зняття судимості за ісламіські нахили, у 2003 стає депутатом, а після – прем'єром. На початку своєї діяльності впевнено заявляв, що не збирається відходити від світських принципів. А це основа основ Турецької держави закладена Кемалем Ататюрком.
Читайте також: Єдина країна під час перевороту: турки світу підтримали демократію
Попри ефективну боротьбу з корупцією і вдалу грошову реформу Ердоган не церемонився з опонентами. Арешти десятків журналістів, варварське ставлення до протестуючих на вулицях, спроби "вигнати" курдських депутатів з парламенту. Крім того ще й кримінальна справа проти Нобелівського лауреата Орхана Памука за критику влади через її позицію до Геноциду вірмен. Попри все це у 2014 році турки обрали Ердогана президентом.
Читайте також: Хто такий Фетхуллах Гюлен, якого звинувачують в організації перевороту в Туреччині
За два роки президенства Ердорган фактично перетворився на Османського султана, переконують експерти. На його честь в Стамбулі назвали навіть стадіон. Євросоюз після таких події почав натякати, що Туреччина не надто потребує членства в ЄС. Стосунки з Росією загострились через збитий літак, а з Америкою через небажання вирішувати питання з курдами на фоні сирійського конфлікту. Одночасно Ердоган посилює свою владу, все більше апелює до ісламу та обмежує військових. Це і призвело до спроби перевороту, вважають експерти.
Загалом за останніх 60 років в Туреччині було три військових перевороти: в 1960, 1971 та 1980 роках. Проте експерти до кінця не вірили, що військові наважаться знову. Можливо, останньою краплею стало вибачення Ердогана перед росіянами.