У Харкові війна – така більш сувора, – переселенець про перші дні вторгнення росії та евакуацію

У рамках проєкту СВОЇ 24 канал поспілкувався з Євгеном Власюком. Харків'янин розповів, якими були перші дні війни у Харкові – обласному центрі, який розташований неподалік від кордону з росією та від початку вторгнення потерпає від ворожих обстрілів. А ще – про евакуацію, волонтерство, родичів, яких Євген віднайшов у Львові у час війни, та бістро, що бізнесмену разом із друзями вдалось відкрити у місті Лева.

Читайте також Харків, мов Сирія – там бойові дії, все розвалено: історія Владислава про переїзд у Львів

"Все закінчилось просто в один момент": про початок війни

Яким ваше життя було до 24 лютого? Чим ви займались у Харкові?

Спокійним (сміється). Займався я здоровим харчуванням, доставкою. Мабуть, до 6 років ми будували бізнес із партнерами, і вже все було налагоджено. Сидиш собі, вже все саме собою робиться, і результат є. Все закінчилось 24 лютого, просто в один момент...

Але ми всю їжу роздали на гуманітарні потреби. Спочатку годували ЗСУ, просто хлопців завалювали їжею, щоб вона не пропадала. Ми вже потім тільки зрозуміли, що треба було якось розприділяти ці продукти.

Мабуть, для кожного українця життя розділилось на до 24 лютого і після. Як ви дізнались про повномасштабне вторгнення росії в Україну?

Я прокинувся о 5 ранку, почав усім дзвонити. Зателефонував другу і питаю: "Що ти робиш?" А він у відповідь: "Все, я їду". У мене вже була зібрана валіза, ми теж з дівчиною зібрались, але не поїхали. Заїхали на виробництво, де розташована моя кухня, бо там було багато вже готової їжі, яку зранку мали доставляти.

І мені ще кур'єри телефонували і питали, чи сьогодні будемо розвозити її, а я такий: "Ні, мабуть, що ні". "Але ж люди хочуть їсти, мабуть", – такі відповідальні у нас кур’єри (усміхається).

Загалом усе спакували в холодильники, бо залишати їжу на столах, невідомо на скільки – не вихід. А потім ще трішки посиділи і вирішили залишитись. Однак ми не довго були, десь буквально у перші дні березня поїхали з Харкова.

Тоді в місто вперше прилетіла ракета, на Майдан Свободи.

"У Харкові розуміли, що все не закінчиться скоро": про евакуацію з міста

Як вам вдалось евакуюватись з Харкова?

Ми їхали не машиною, а потягом, бо тоді неможливо було виїхати з Харкова на авто. Точніше – було можливо, але трішки страшно.

Я знаю, що багато людей вбили чи ще щось з ними сталось, машина зламалась. Тому вирішили їхати потягом. Тоді ще не було ажіотажу ніякого. Ми приїхали на вокзал, там просто порожньо, жодної людини.

Напевно, люди тоді ще не знали, що робити…

Так. Ми сіли просто в потяг, спокійно. Вже тоді було багато людей, ми їхали шестеро в одному купе, але загалом – доїхали нормально. Тому що наступного дня, чи через 3 – 4 дні, вже було важко. Усі зрозуміли, що треба їхати, що все не закінчиться скоро.

Мені батько, а він військовий, казав: "Якщо побачиш техніку, не важливо чи нашу, чи ворога, то це означає, що треба негайно виїжджати з міста. По-перше, ти будеш заважати Збройним Силам, своїм же. Світло увімкнеш невчасно, ще щось, пристрелять... Ти ж не знаєш, де хто.

А в мене ще така куртка була, плямиста, кольору хакі. Я взагалі не знав, що робити, бо всі речі залишились в одній квартирі, а ми – в іншій, у друзів.

Ми приїхали сюди вже 1 чи 2 березня. Вийшли на вокзалі у Львові, а тут – наметове містечко, кухня польова, і ми такі: "О, Боже, тут теж саме". Підходимо до людей і питаємо: "А які тут правила?" Бо в Харкові на той момент була цілодобова комендантська година, тобто не можна було взагалі нікуди виїжджати чи виходити. ДРГ тоді їздила.

А яким загалом є воєнний Харків?

Насправді люди, які там зараз живуть, наші друзі, вони в принципі не розуміють, що ми тут робимо (сміється). У Харкові спокійно, як вони кажуть.

Я був у Харкові не так давно, приїхав туди з другом і відчув дисонанс якийсь. Ну там точно війна, така, більш сувора.

Якщо порівнювати, то Львів завжди асоціювався з таким містом-святом. Тому десь так і лишилось. Ну так, є якісь тривоги – і повітряна, і десь всередині. Але загалом все так і лишилось, це – місто-свято.