А ми продовжуємо ділитися історіями перемог видатних українських спортсменів у рамках проєкту "Воля до перемоги". Героями перших матеріалів стали легендарний український тенісист Сергій Стаховський і славетна легкоатлетка Ольга Ляхова.
До теми "Воля до перемоги": історія славетної української легкоатлетки Ольги Ляхової
У новому матеріалі читайте інтерв'ю Олександра Зінченко – українського футболіста, півзахисника та лівого захисника англійського "Манчестер Сіті" та національної збірної України.
Дивіться повністю відео інтерв'ю з Олександром Зінченко:
Розкажіть, будь ласка, найбільш пам’ятну історію власної перемоги у спорті? Чому саме цю історію пам’ятаєте найбільше з-поміж усіх та в чому особливість цієї перемоги?
Найпам’ятнішим епізодом в моєму житті я вважаю той момент, коли ми у складі збірної України U-17 вийшли на чемпіонат Європи. Тоді ми зіграли в нічию з Болгарією та обіграли Естонію. Залишався матч проти збірної Німеччини, за яку грали зірки, що наразі виступають у Лізі чемпіонів. Бундестім влаштовувала нічия. Нас – лише перемога. На 25-й хвилині сталась наступна ситуація: так вийшло, що Тімо Вернер, який наразі захищає честь національної німецької збірної та виступає за "Челсі", грав проти нас. Він вийшов один на один з нашим воротарем, а у цей час Павло Макогон – наш центральний захисник – наздогнав його підкатом і збив з ніг. Тімо врізався у нашого голкіпера, травмував його і той покинув поле на ношах. Суддя дав червону карточку Макогону, і ми залишилися у меншості. Добре, що вдалося уникнути пенальті і був лише штрафний удар.
Початок матчу, рахунок 0:0, Німеччину влаштовує нічия, а нам потрібна лише перемога. Це була справжня війна, такої статистики я у житті не бачив. І тут на заміну виходить Андрій Борячук та забиває гол. Підкреслюю, проти нас тоді грали зірки, що наразі виступають у Лізі чемпіонів.
Я досі пам’ятаю слова тодішнього нашого тренера Андрія Головка, який сказав, що всю цінність та важливість перемоги ми усвідомимо лише з роками.
Так і є, аналізуючи ті події сьогодні, я зовсім інакше сприймаю цю перемогу та найбільше згадую з-поміж усіх.
На футбольному полі Олександр Зінченко завжди прагне до перемоги
На кого з українських спортсменів ви завжди рівнялися? Розкажіть, що саме вас надихало у цій людині?
Звісно, як і для більшості хлопців мого покоління, моїм кумиром був Андрій Шевченко. Я не дивився його матчі у "Динамо", оскільки був ще маленьким, проте дуже уважно спостерігав за ним в італійському "Мілані". Він завжди асоціюватиметься у мене з перемогою, голами і результатом, адже настільки яскраві особистості та спортсмени назавжди закарбовуються в пам’яті.
В Україні стрічка "ЮКІ" асоціюється з гаслом "Воля до перемоги". А що для вас означає цей вислів?
Воля до перемоги – це як внутрішній стержень, додаткова мотивація. Коли усвідомлюєш, що маєш зробити все, віддатися справі на всі сто і прийти до перемоги.
Якими якостями українці відрізняються від інших спортсменів у світі?
В першу чергу, ми відрізняємося від інших спортсменів внутрішнім стержнем та характером. У нас є те, чого не мають інші – надзвичайна воля перемагати. Звісно, я не кажу абсолютно за всіх, але з власного досвіду знаю, що, де б ми не були, жодні супутні фактори не завадять нам отримати бажане.
Так, звісно, у нас не настільки фундаментально потужна школа, як, наприклад, в Англії. Я спостерігаю за тренуваннями 10-річних хлопчиків у "Манчестер Сіті", і можу сказати, що вони вже роблять те, що я вмів лише в 14. Тому наша сила саме в характері і стержні. Європейці звикли бути у комфорті, а нам доводилося зростати в умовах виживання. І в цьому найбільша різниця між нами.
Як вважаєте, чому варто дивитися стрічку "ЮКІ"?
Подивившись трейлер "ЮКІ", я зрозумів, що кожен спортсмен, фан, уболівальник та поціновувач спорту має подивитися стрічку на великих екранах. Оскільки там демонструється особлива воля до перемоги: герої досягали мети попри усі труднощі та ніколи не забували про своє походження. Тому обов’язково прийдіть і перегляньте фільм у кіно!
"ЮКІ" – дивіться український трейлер фільму
Дивіться стрічку "ЮКІ" з 3 грудня у кінотеатрах!