Прес-сніданок з відомим італійським письменником Паоло Джордано проходив у передостанній день, 17 вересня, у "Копальні кави", що на площі Ринок у Львові, де всі гості могли поспілкуватися із наймолодшим власником однієї з найпрестижніших італійських премій "Стрега". Крім Джордано, на прес-конференції були присутні перекладач книг Джордано Андрій Маслюх, письменниця і головний редактор ВСЛ Мар’яна Савка та перекладачка, поетеса, заступник головного редактора ВСЛ Катерина Міхаліцина.
Перша книга відомого автора "Самотність простих чисел", яка перекладена Видавництвом Старого Лева, стала світовим бестселером. Її переклали на 45 мов, а також екранізували. На Форумі в українському перекладі представляли вже другу книгу "Чорне і сріблясте".
Як все починалось, що спонукало до написання? Що краще, наука чи література? І як Паоло Джордано ставиться до України? На всі ці питання італієць відповів журналістам 24 каналу.
Як давно Ви почали вперше пробувати писати саме художню літературу?
Я починав, коли мені було 21. Але до цього я писав невеличкі історії для конкурсів у старших класах школи. Щоправда, сама ідея, що я можу писати, прийшла до мене задовго до того. Але я боявся спробувати.
Ідея першої книжки "Самотність простих чисел" зародилася задовго до того, як Ви сказали, чи перед безпосереднім початком роботи над романом?
За кілька тижнів до початку роботи над книжкою. І коли вона вже зародилася, я працював дуже повільно, писав розділ за розділом.
Чи не було страшно починати свою першу книгу, знаючи, що людство вже накопичило чималий літературний досвід, і серед усього досить важко написати щось оригінальне.
Так (сміється). Ці сумніви бувають у кожного письменника. І, звичайно, в мене є те, що повторюється. Але ви ніби боретесь із мертвими. Потім наступає момент, коли вам просто треба стати до певної міри нахабним. І виразити таку ідею, яка до того вже виражалася, але абсолютно по новому, в новому світлі.
Ви відчуваєте відповідальність за тих, хто читав, читає і прочитає ваші книги, адже кожне творіння має вплив на свідомість людей?
Насправді я не відчуваю відповідальності за своїх читачів. Я вважаю, що більшість з них невірні, невдячні. Так, я дійсно так вважаю. І дуже небезпечно докладати зусиль, аби вгодити читачам, аудиторії. Оскільки вони можуть вкрасти вашу свободу, негативно вплинути на вашу спонтанність, на доцільність ваших поглядів.
Якщо чесно, в літературі абсолютно не можна обирати, що писати. Коли я пишу, то не обираю, бо я вважаю, що маю лише один вибір. Мій наступний роман, який ще не з’явився в українському перекладі, "Людське тіло", – про війну. Про реальну війну. Ця тема була дуже далекою для моїх постійних читачів, які знали мене вже після перших романів. І деякі з них пішли за мною, інші – відвернулися від мене. Але, звичайно, з’явились і нові. І так насправді завжди трапляється.
Чи можна тоді сказати, що Ви пишете для себе?
Ні, я пишу ані для себе, ні для моїх читачів… Я пишу заради моїх книжок.
Хто найпершим ознайомився з Вашими записами дебютної книги? Яке від того склалося враження?
Моя дружина. З самого початку ми працювали разом. Вона була зі мною весь час. Звичайно, вона не читала повністю мій скрипт. Але, коли я писав, ми обговорювали все, багато сперечалися. І насправді дуже важко бути одруженим із своїм партнером по написанню.
Хто з літературних авторів Вас надихає?
О, багато хто… Всі вони (сміється). Я постійно змінюю уподобання. На кожну книгу мене надихають нові письменники. Але я би не хотів озвучувати їх імена.
Чи змінилося ваше життя після успіху першої книги?
Так. Я закінчував тоді навчання, і опинився у світі, де мене очікували кардинальні зміни. Перш за все, саме вони пришвидшили процес. Всього за кілька років у мене з’явилася родина, професія, яка відрізнялася від попередньої. Відбулися зміни, яких я не очікував.
До того, як Ви стали письменником, Ви були фізиком-теоретиком. Чи Ви намагаєтеся у своїх книгах поєднувати дві професії?
Я вже не працюю із наукою. І я жодним чином не намагався поєднувати. Але наука – це важлива частина нашого життя. І тому цікаво спостерігати, як наука і розвиток технологій впливає на буденність. Мова науки також дуже цікава. Саме тому в своїх книгах я дуже багато пишу, наприклад, про математику, як в "Самотності простих чисел", або про медицину, як у "Чорному і сріблястому". Саме тому у романах з’являються різні наукові моменти.
Чи важко було домогтися видавництва першої книги в Італії?
Ні. Насправді це було дуже легко і швидко. Ще до початку роботи над першим романом я публікувався в одному літературному журналі. Тож коли написав перший роман, я сконтактував з видавцем цього журналу, надіслав йому рукопис, і вже за три місяці з’явилася книга. Зазвичай на це потрібно більше часу. І тому, я вважаю, що мені просто пощастило.
Що Ви знаєте про Україну?
Що я знаю? Недостатньо… Як про будь-яку іншу країну. Я був приємно здивований, коли з роботою письменника з’явилась можливість подорожувати до інших країн не у якості туриста. Я приїжджаю як письменник, який говорить про свої книжки. Який спілкується з людьми, з журналістами. І саме це спілкування формує моє усвідомлення, мої знання про ту, чи іншу країну. Моє враження: Україна зараз проходить через певний період трансформації і реформ.
Чи знаєте Ви про війну на території України? Якщо так, то чи не відчували Ви страху щодо поїздки до нас?
Звісно, я знаю про неї. Але ні, мені не було страшно їхати в Україну. Я сам приїхав сюди вперше ще у 2014 році, через кілька місяців після подій на Майдані. Але ваше питання цілком природне – коли я приїжджаю в Україну, люди зазвичай мене питають про таке.
Як Ви ставитися до ситуації з Кримом?
Це суто політичне питання, тому з моєї сторони було б надто зухвало приїхати сюди і обговорювати питання такого плану. Я вважаю, що не в цьому моя роль тут. До того ж, ми, іноземці, знаємо надто мало, щоб обговорювати внутрішню політику України.
Чи Ви знайомі з українськими авторами?
Насправді ні. Чесно кажучи, мені соромно, бо я ніколи не читав нікого з українських сучасних авторів. І я просив назвати моїх видавців кілька прізвищ українських письменників. Але вони мені здалися невідомими. Насправді дуже багато різних літератур, тому важко тримати руку на пульсі, ознайомлюватися з усіма.
Сьогодні я маю гарний шанс побувати тут. І хочу сказати, що Україна переживає зараз переломний момент, який насправді сприяє розвитку літератури.
Читайте також: Унікальну арт-енциклопедію "Ukraine. The Best" презентують у Львові і Франкфурті