Координатор Центру волонтерів намагався розібратись у непорозумінні із МОЗом.
Максим Рябоконь роздратований, бо донести позицію волонтерів, порозумітися з очільниками МОЗу дуже непросто, і це геть виснажує:
Дуже шкода, що замість пошуку компромісу, МОЗ поки що категорично заперечує можливість відновлення поранених бійців за допомогою клітинних технологій і, попри вдалі результати лікування вже понад півсотні бійців, вперто називає такі методи "експериментальними". Конструктиву у такій позиції нуль, і це дуже ускладнює волонтерську роботу, – наголосив він.
Задача-максимум для волонтерів: розвінчання міфів, до якого апелюють противники "Біотеху": мовляв, клітинні технології не вивчені на достатньому рівні, приховують у собі страшну загрозу, за певний час всі наші пацієнти вимруть від тяжких та несподіваних наслідків. На питання відповідає Володимир Оксимець.
Лікар-ортопед вищої категорії, Володимир Оксимець , "батько" українського методу лікування за допомогою клітинних технологій, один із натхненників "Біотеху". На запитання про недоцільність та небезпеку застосування клітинних технологій відмахується мов від мухи: подібними аргументами, каже, оперують запеклі невігласи, які й не намагалися розібратися у предметі бесіди. Сам же Володимир Оксимець присвятив розвитку та вивченню клітинних технологій у лікуванні значну частину свого трудового шляху, тому з легкістю розповідає про усі нюанси.
Володимир Оксимець – родоначальник застосування клітинних технологій в Україні при лікуванні ортопедо-травматологічних захворювань
Отже, за підсумком, стовбурові клітини у цілому діляться на два основні типи.
Ті, які беруть із чужих ембріональних біоматеріалів – вони здатні розвинутись у будь-що і не піддаються контролю, тому використовують їх у крайніх випадках, коли ризик застосування є меншим, ніж ризики від хвороби.
І власні специфічні клітини самого дорослого пацієнта — ті, які можна контролювати, і які не здатні розвинутись ні у що, крім необхідних конкретних тканин. От саме їх і застосовують у рамках клітинного лікування у клініці Іlaya. І будьте певні: жодного разу ці клітини не підносили якихось прихованих негативних сюрпризів. Адже на практиці клітинні технології тут застосовують вже більше десяти років – і жодного разу не виникло питання виникнення онкологічних захворювань чи якихось побічних наслідків.
Сьогодні в клініці лікується Володимир Струк. Днями чоловік пережив досить тяжку та болісну операцію, й вже рухається самостійно.
Львів'нин Володимир Струк – боєць Нацгвардії, поранений біля м. Попасна
Розповідає Володимир про поранення: каже, майже встиг ускочити у бліндаж, снаряд "Граду" вибухнув за три метри. Вибухом накрило вже у дверях, вирішальною виявилась якась секунда: трошки пізніше – і все б обійшлося. Трішки раніше – і хто зна, чи був би живим. Поранило не самими бойовими уламками: ногу чоловіка скалічило шматком корпусу снаряду. Вирвало м’язи та шкіру, тяжко пошкодило кістку.
У військовому шпиталі, біля передової, вже потягнули на стіл — хотіли відрізати, та й не мордуватись, проте Володимир не дав. Змінив кілька військових шпиталів, у місце ураження імплантували шматок власної кістки. Та конструкція лише тимчасова — міцності такій кістці не вистачить, аби повноцінно ходити чи навіть ступати на ногу. Нині над відновленням дефекту вже працють власні стовбурові клітини чоловіка: за певний час вони мусять обростити кістковий матрикс, який встановлено у місце дефекту, і кістка знову набуде практично монолітної міцності. Що ще, як не щиро побажати чоловікові успіху?
З ним в палаті проходить лікування й другий Володимир. Лікування досить тривале: поневіряння державними шпиталями призвели до того, що у чоловіка зруйнувалася шийка голівки кульшового суглоба, на місці травми сформувався несправжній суглоб.
Багато літніх людей страждають на уповільнення та порушення обміну речовин. Кістки втрачають кальцій і стають надзвичайно ламкими. Найчастіше страждає саме кульшовий суглоб: під постійними навантаженнями, він просто кришиться за першої ж зручної нагоди. Звісно ж, на такому тлі, зрощення кістки надзвичайно ускладнюється, тому лікарі найчастіше ставлять протез: намертво вцементований у кістку, штучний суглоб дає можливість хоч якось дошкутильгати до вічного спокою.
Клітинні технології дають Володимирові трохи більше надії, аніж лікарі державних шпиталів
Саме такий протез хотіли поставити і Володимирові. Та чоловік відмовився навідріз: каже, до старості ще далеко, тож хоче дожити свої дні не шкутильгаючи, мов каліка, а з повноцінною ногою. Виходом став "Біотех": клітинні технології повільно, та невпинно допомагають нарощувати і формувати нові кісткові тканини.
Третій мешканець палати – боєць на візку, Віталій. У силу тяжкості травм, він лікується за проектом "Біотех-реабілітацуія поранених" вже півтора роки, щойно прибув із чергової операції. Віталій – "кіборг", пройшов пекло Донецького летовища. Там і зазнав травм – на "злітці", просто під ногами, жахнула ворожа міна. На рештках пошматованих ніг одразу ж поставили хрест: у одному військовому шпиталі хотіли відтяти одну, у Дніпровському, імені Мечникова, попри легендарну майстерність, націлилися і на другу. Безногим калікою Віталій себе не бачив, тому полаявся із лікарями і втік до столичної клініки Іlaya.
Віталій: "Тяжко, та оптимізму я не втрачаю"
Лікарі борються із періодичними ускладненнями та наслідками інфекцій тканин. Але ж принаймні тепер у Віталія є шанси на одужання. Що добре, чоловік і сам не втрачає надії – видно, що до краю втомився, та сам каже, що чудово усе розуміє і готовий потерпіти, аби тільки не згаяти свій останній шанс.
Хлопці щиро вдячні всім небайдужим до проекту і так само щиро не розуміють – нащо робити перепони розвитку біотех-реабілітації з боку держави?
Українські бійці дякують усім небайдужим за допомогу
Якщо вже хлопці, що пройшли пекло війни, що стоять на порозі каліцтва, дякують людям за те, що вони роблять хоч щось заради їхнього останнього шансу… То значить, справа варта зусиль? Значить, попри усі нападки та звинувачення, усю брехню й маніпуляції, варто продовжувати і далі?
Допомогти українським захисникам можна за посиланням.
Читайте також: Життя після фронту: нові технології рятують українського бійця від каліцтва