Чи можна визначити де саме і коли зняли піратську копію фільму? Чому відверто "такі собі" стрічки так довго тримають у прокаті? Як фільмам присвоюють вікове обмеження? Як стрічка потрапляє до кінотеатру і чи користуються досі плівковими проекторами? За якою схемою кінотеатр співпрацює з дистриб'ютором? Особливо цікаві кіноглядачі часто задають схожі питання працівникам кінотеатру. Оксана радо погодилась провести ексурсію для нас із групою дітей зі школи LITS4Kids та відповісти на найпопулярніші серед цих питань.
Фойє "Планети Кіно" в ТРЦ King Kross у Львові
За непримітними на перший погляд дверми з фойє кінотеатру ховається окремий світ – службові приміщення, шлях до яких пролягає через чималу кулькість сходинок догори. До слова, в середньому адміністратор кінотеатру підіймається та спускається цими сходами близько 40-60 разів за день.
Окрім кабінетів офісних працівників кінотеатру, над приміщеннями для відвідувачів стоять проектори: по одному на кожен зал, а технологія IMAX вимагає їх навіть два. Зараз побачити плівковий проектор у "Планеті Кіно" можна, але він більше ніде не використовується через ряд причин, серед яких – краща якість цифрового зображення та більша зручність доставки цифрових фільмів у кінотеатр. Якщо раніше доводилось везти у кожен кінотеатр фільм на плівці, розділеній на п'ять частин і склеювати їх на місці, то тепер контент передається на цифровому носієві або взагалі через супутник.
Проектори IMAX та звичайний цифровий проектор
Після сеансу проектор охолоджується, адже сильно нагрівається його найбільш вразлива та доволі дорога частина - лампа. Наприклад, заміна лампи для двох IMAX-проекторів коштує кінотеатру $ 2000 щомісяця. Зрідка лампи таки не витримують та вибухають всередині проектора (з IMAX таких прецедентів не було, але двічі траплялось зі звичайними проекторами). Ця ситуація не грозить нікому і нічому, окрім "каси" кінотеатру, оскільки уламки можуть пошкодити інші "нутрощі" проектора і доведеться замінити також їх. Для глядачів це закінчиться перерваним показом фільму і імовірним переміщенням до іншого залу для того, щоб додивитись стрічку.
Оксана Хвальова із лампою проектора
Що стосується кінодистриб'юторів, то в Україні їх є близько 20-ти, щоправда, четверо з них займають 80% ринку. Фільми кінотеатрам надаються безкоштовно із попередньо прописаними вимогами до трансляції. Дистриб'ютор зазвичай чітко вказує необхідну кількість показів фільму у кожен тиждень прокату і вимагає суворого дотримання цих вимог. Кінотеатр, натомість, обіцяє показувати фільм у вказаний період практично наосліп. Саме тому інколи трапляється ситуація, що не дуже успішні фільми не знімають з прокату і все одно продовжують показувати – тут у кінотеатрів руки зв'язані підписаним договором. В додаток до фільму дистриб'ютор надає прокатне посвідчення, де вказуються мова дубляжу та вікові обмеження, визначені Держагенством України з питань кіно. Також, дистриб'ютор може надати промоматеріали для просування фільму, наприклад, листівки чи стенди з кіногероями. У підсумку, приблизно 50% прибутку кінотеатр зобов'язується віддати саме дистриб'ютору. У "Планеті Кіно" також практикуються покази фільмів мовою оригіналу. Для цих показів діє інша схема співпраці: кінотеатр "на свій страх і ризик" платить фіксовану суму дистриб'юторові, а зароблену "згори" суму забирає собі.
Проектор та вікно в зал кінотеатру
Початково фільм "важить" близько 2 терабайтів, але перед тим, як віддавати його в кінотеатри, його стискують до 160-250 гігабайт без втрати якості картинки. Мало хто знає, що кожен фільм містить цифровий підпис. Завдяки цьому "водяному знаку" можна дізнатись, в якому кінотеатрі була зроблена піратська копія стрічки. Для схожих неприємних ситуацій існують санкції, і навіть більше – дистриб'ютор може взагалі відмовитись від співпраці з кінотеатром, який провинився.
Також багато глядачів не знають що у залі є камери спостереження. Причому – з обох сторін залу (працівники розповідають, що люди інколи займаються непристойностями на задніх рядах, наївно думаючи, що персонал цього не бачить). Камери спостереження допомагають працівникам перевіряти, чи перебуває на сеансі та кількість людей, яка відповідає кількості проданих квитків. Такі заходи безпеки допомагають не лише слідкувати за порядком, а й унеможливлюють проведення працівниками до залу відвідувачів без квитка.
Робоче місце кіномеханіка
Додаткові рівні безпеки є і у самих фільмах. Зокрема, існує система кодування, ключ до якої приходить кінотеатру поштою. В ключі зашифровують інформацію про кінотеатр, сервер, проектор та період показу фільму. Тож працівники кінотеатру не можуть "запускати" сеанси для себе чи друзів у незазначений час. Всіма трансляціями можна керувати з одного робочого місця. Кіномеханік створює плейлисти для сеансів: "склеює" докупи фільм, трейлери, рекламу та інші ролики. Зазвичай, найбільше роботи у них в середу, адже щочетверга кінотеатр оновлює тижневий розклад показів.
В рамках екскурсії Оксана також показала приховані евакуаційні виходи з кінозалів, приміщення, де готують попкорн, миють окуляри, а також дозволила зайти за величезний, заввишки 13 метрів, екран в залі IMAX. Після детальної екскурсії залишилось побачити лише одне – власне, кіно. Екскурсія співпала із допрем'єрним показом стрічки "Зоряні війни: Бунтар Один".
До зустрічі у кіно! :)
Читайте також: 4DX по-львівськи: закрита екскурсія "Планетою кіно" у ТЦ "Форум"