Зустріч із ними влаштували на Укрпошті. Там на честь художника створили 120 тисяч марок та 2 тисячі конвертів. На них зобразили портрет Івана Марчука та одну з його картин "Скажи мені правду". Унікальні конверти з автографом митця розібрали майже відразу.
Іван Марчук жартував, що втомився їх підписувати, але зізнався, що така увага його потішила.
Про Марчука
Український художник Марчук увійшов до рейтингу 100 найвизначніших геніїв сучасності. Він народився у звичайному селі на Волині. Його картинами захоплюються у всьому світі, а творчий доробок митця налічує більш ніж 4 тисячі творів і понад 100 персональних виставок.
Марчук є засновником нових стилів у мистецтві. Він винайшов так званий пльонтанізм. Так цей стиль назвав сам художник, від слів "плести", "пльонтати", адже в його картинах переплетені тисячі дрібних деталей. Саме це створює дивовижний ефект 3D.
За часів СРСР Спілка художників офіційно не визнавала творчість Івана Марчука і так тривало аж до 1988 року. І це при тому, що він на той час мав понад 15 експозицій у різних містах колишнього СРСР. Однак з наближенням розвалу Радянського Союзу, його прийняли у члени Спілки художників України.
Зараз Марчук народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, почесний громадянин Тернополя. І це все на противагу минулому, коли його переслідували і не визнавали.
Третій президент України Віктор Ющенко пообіцяв побудувати однойменний музей на Андріївському узвозі у Києві, однак його досі не побудували. Проте музей художника є у його рідному селі.
Сьогодні картини Марчука вражають мистецтвознавців Європи, Америки, Австралії, йому пропонують виставлятися у найкращих залах світу,
У жовтні 2007 митець був включений до британського рейтингу "Сто геніїв сучасності", який формувала газета "The Daily Telegraph". Міжнародна академія сучасного мистецтва в Римі прийняла Івана Марчука до лав "Золотої гільдії" та обрала почесним членом наукової ради академії (до "Золотої гільдії" входить 51 художник з усього світу).
Побудуйте стіну, як Китайська стіна. Від Львова до Києва. Там я вчився, а тут я є і буду малювати. І буду довго жити, поки не домалюю її,
– запевняє Іван Марчук.